На розгляд читачів Прометея пропонуємо стару, але доволі цікаву і, в світлі останніх подій, раптово актуальну новину. Ця історія трапилась три роки тому у Києві. У гіпермаркеті Караван
гіпермаркеті Караван. Так, саме в тому місці, де днями були розстріляні охоронці. Особливість історії не лише в тому, що описаний конфлікт з охоронцями (так, нажаль, банальний, але неприпустимий для нормального суспільства). Фішка тієї новини - фотографія з місця подій, де один з "борзих" охоронців не був так схожим на першого вбитого невідомим позавчора.
Ні, ми не будемо ставати на жодну зі сторін. Ми не знаємо точно події конфлікту 2009 року, а тим більше нинішнього. Ми лише публікуємо для роздумів. Тверезих роздумів. Просто дана ситуація трохи нагадала редакції Оксану Макар. Тоді, після перших днів, після шоку та протестів, після її смерті та потрапляння трійки виродків за ґрати, у певній частині суспільства (в тому числі і у нас) сформувалась дещо особлива думка - винні обидві сторони. Щодо ґвалтівників - питань навіть не виникає. Щодо Оксани... Як її не шкода, але ця дівчина стала прикладом, який не варто наслідувати молодим українкам. Бо інакше - ніхто не вбереже.
І ось через півроку черговий резонансний злочин. Теж країна в шоці, в траурі, молоді хлопці, молоді сім'ї... Та колись подібне мало статись. Це як снігова лавина - колись та впаде. Насправді конфлікт нарощувався роками. У кожному місті, у кожному супермаркеті, або іншому об'єкті, що охороняється. Про причини та наслідки - не в цьому матеріалі. Зараз просто запрошуємо до прочитання звичайної історії, котрі пачками трапляються у багатьох українських містах.
Матеріал опубліковано 7 липня 2009 року в інтернет-газеті Сейчас (інформаційне агентство ЛігаБізнесІнформ):
"Недільний ранок починався чудово - прекрасна погода, ми з дружиною і онучкою їдемо на дачу. Київ ще напівсонний, автомобілів мало, дороги чисті, сонечко світить - краса! Але ми ще не знали, що доля і кілька молодиків у формі, охоронців ТРЦ "Караван", які розперезалися, нам підготували інше "свято".
О 10:40 пролунав телефонний дзвінок по мобільному від сина: "Тату, ти далеко? Тут охоронці Каравану озвіріли, зараз мене будуть бити, викликай міліцію!». У трубці чути матюки, крики і зв'язок переривається.
Я повертаю машину назад і лечу до Каравану, на щастя встиг доїхати тільки до пташиного ринку. Заразом намагаюся набрати сина. Знову крики в трубці і повторне прохання сина викликати міліцію.
Підлітаю до Каравану, біжу до інфоцентру, запитую у двох охоронців біля камери схову "де конфлікт?". Мені показують - там, за туалетами, кімната охорони. Я до неї, двері закриті, починаю стукати і кликати сина. Чую голос сина і кричу, що б мене пустили. Двері дерев'яні, кволі на вигляд, тримаються на магнітному замку. Коли я їх намагаюся відкрити і з силою рву на себе, вони відхиляються і з'являється щілина на півтора пальці.
10:49 Я кричу і намагаюся відкрити двері. У цей час чую і бачу в щілину, що син намагається вирватися з того боку. Я в щілину бачу як його хапають за шию, руки і ноги і тягнуть в глибину приміщення, голоси затихають. Як потім з'ясувалося, там ще двоє дверей далі. Коли почав ламати двері, дав свій телефон дружині, вона викликала по 102 міліцію з повідомленням, що охорона Каравану б'є нашого сина.
Хоч двері і були кволими на вигляд, але мені їх виламати не вдалося, удари ноги теж не допомогли. Я взяв шматок дошки і спробував відкрити двері з його допомогою, використовуючи як важіль. З того боку двері тримали двоє охоронців і замок. Сили виявилися нерівні і вони встояли. Поки я бунтував біля зачинених дверей, мене ніхто не намагався заспокоїти. Два охоронці біля камер схову кудись випарувалися, а шкода.
Десь в 10:57 з'являється співробітник у формі міліції. Двері відкривають, ми заходимо всередину. У приміщенні після коридорчика ще одні двері і за нею знаходиться мій син в оточенні шести охоронців. Син весь кострубатий, червоний як рак, на шиї сліди від удушення, потертості на шкірі, червоні плями на руках, але живий, на щастя.
Тепер про те, що сталося. Син зібрався в невелику відпустку - на риболовлю в глушину десь на тиждень. В Караван зайшов купити батарейки для ліхтарика і якогось квасу особливого. Підійшов до стенду з батарейками, взяв їх і пішов за квасом. Потрібного йому квасу в продажі не виявилося і, щоб не стояти в черзі тільки через одні батарейки, він їх залишив біля квасу і пішов геть. Вже на виході на вулицю з торгового центру його затримали троє охоронців і запропонували пройти "поговорити" в приміщення охорони. Не встиг син зметикувати, що відбувається, коли його, як злочинця оточеного з трьох боків повели до кімнати охорони, підштовхуючи в спину, коли він хотів зупинитися.
У приміщенні охорони з'ясовується, що його звинувачують у крадіжці батарейок. Ось тут вже пішов конфлікт по наростанню - підвищені голоси, матюки і всі інші принади. У процесі шуму й гамору старшому охорони повідомляють, що батарейки знайшлися і ніякої крадіжки немає. Синові кажуть - "Все, вільний, пішов на х.й звідси"
Син спробував з'ясувати їх прізвища під приводом подачі позову до суду за незаконне затримання із застосуванням фізичної сили. Ніхто прізвищ не називав, у них на шиї тільки бейджики з номерами, навіть без кличок, не те, що прізвищ. Зі слів сина, на його вимогу представитися було сказано щось типу "будеш вийо..тись, тут і закопаємо". Син намагався узяти з шиї у одного з охоронців його бейджик і спробував його розглянути.
Але тут і пішла команда старшого "Ламайте його!». Почалася сутичка.
У мене син - "лось" здоровий, тому йому вдалося вирватися з приміщення охорони, і сутичка вже продовжилась у залі. Це бачили безліч відвідувачів Каравану, але моїй дружині вдалося взяти мобільні телефони тільки у двох дівчат, співробітниць інфоцентру, які готові виступити свідками. Як вони пояснили - вони не мають відношення до магазину і його охорони, а тому не бояться санкцій з боку керівництва.
Інші співробітники Каравану в страху шарахалися від моєї дружини, що розпитувала у людей, хто що бачив. Дві людини після цього повільно проходячи повз мою дружину, маскуючись, говорили пошепки крізь зуби, що все бачили, але бояться керівництва і тому мовчать. А також про те, що охорона в Каравані витворяє, що хоче, і це не перший випадок побиття людини у них.
Сина силою шість чоловік затягли назад у приміщення охорони. Ось тут вже і били, і штовхали. Коли я приїхав, він якраз намагався вирватися вдруге.
Після появи міліціонера і до закінчення все було тихо, мирно і спокійно. Міліціонер був на боці охоронців, на моє запитання про невтручання в конфлікт відморожувався тим, що Караван великий, а він один, коли йому повідомили, він і прийшов. Охорона відмовлялася давати свої імена та прізвища, тільки номери. Міліціонер не вжив жодних дій для з'ясування осіб охоронців, які брали участь у побитті мого сина.
Десь хвилин за тридцять прибув міліцейський патруль, з'ясувати в чому справа. Виявляється, і охорона викликала міліцію. За чиїм викликом приїжджали, я так і не зрозумів, та й вважаю це неважливим. Я змусив наряд з'ясувати імена і прізвища принаймні трьох охоронців, включно зі старшим, при цьому записуючи на диктофон в телефоні. Наряд переписав прізвища, суть конфлікту у викладі сторін і наказав чекати слідчої групи. Я зняв кілька людей на телефон і старшого на свій фотоапарат. Мені кричали, що у них заборонено знімати, а я запропонував їм забрати в мене фотоапарат силою і попередив, що його вартість становить кілька тисяч доларів.
Приїхала група з двох чоловік, взяла заяву у сина і пояснення у начальника охорони. Виписала направлення на медичну експертизу. Але мене виставили з кімнати охорони і відмовилися взяти свідчення.
Сьогодні у сина з'явилися синці на руках, ребрах, ногах. Він поїхав на експертизу і пройшов обстеження - легкі тілесні ушкодження. І слава Богу, що тільки легкі. Але це тілесні. А хто оцінить тяжкість душевних "пошкоджень" мого сина, якого за руки і ноги витягали в обкладену кахлем двометрову комору в кінці приміщення охорони з наміром "там і закопати"?
Як можна оцінити мої душевні "пошкодження", коли я бачив у дверну щілину, як тягнуть в невідомість мого сина і біль від безсилля чимось йому допомогти? Як можна оцінити душевні "пошкодження" матері, на очах якої знущаються над її сином? Як можна оцінити душевні "пошкодження" сестри, з однорічною донькою на руках, котра спостерігала за цим?
І останнє питання: доки моральні виродки в формі охоронців будуть знущатися над нами, нехтуючи законами і залишатися безкарними?
На останнє питання я спробую дати відповідь і докладу всіх своїх зусиль, щоб фігурантам цієї справи надовго відбити охоту розпускати руки.
А до ТРЦ "Караван" буде пред'явлений позов про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди. Може після цього вони задумаються про те, кому доручають охорону свого об'єкта."
Источник: ia-prometei.org.ua
Стрелок из "Каравана" мог быть милиционером
Народный депутат Геннадий Москаль подозревает, что мужчина, который расстрелял охранников в супермаркете "Караван", является работником правоохранительных органов. Об этом он сказал в комментарии "Главкому".
Москаль отметил, что был шокирован, посмотрев видео, снятое в комнате охраны во время расстрела. По его мнению, "это или общая тенденция, что психическими заболеваниями начали болеть правоохранительные органы, или это абсолютный непрофессионализм".
"Подскажите, а кто с кобурой ходит, он как я видел, он вытащил (пистолет. – Ред.) из кобуры. Так если это милиционер, то не говорите "нет"… Напоминает фильм "Молчание ягнят" пресс-конференция министра МВД. Когда спросили, причастен ли работник (убийца. – Ред.) к правоохранительным органам, то ответ был: "Ну, мы проверяем". Если вы знаете, кто это, скажите, это безработный, инженер, наркоман или кто. Я видел из того видео, он вытащил пистолет из кобуры. Бандиты и преступники не носят пистолет в кобуре", - сказал Москаль.Кроме того, Москаль считает, что министр внутренних дел Виталий Захарченко соврал о том, что личность стрелявшего в охранников "Каравана" установлена. По его мнению, озвученная министром на брифинге информация неправдива. "Да какая же она правдива? Если личность сегодня установлена и человек вооружен, то на каждом шагу и у каждого милиционера должна быть ориентировка и фото лица", - сказал Москаль.
Он отметил, что если разыскивается особо опасный человек, то по всем телеканалам должен показываться не брифинг министра, а то, что разыскивается особо опасный преступник.
