Опозиція наразі цілком правильно себе поводить, хоча ще більше оперативної координації не заважало би. Мало коментарів від спікерів опозиційних партій. Перевибори, щоби домогтися яких — необхідно змінювати закон — це гра влади, гачок.
Але зверну увагу — це гра влади вочевидь послабленої, адже Банкова і близько не здобула тої більшості, а яку розраховувала
, та в тій формі, яку бажала. Фактично, план Банкової зачепився за округи, де мажоритарне голосування було грубо та наочно зфальшоване, і це зрозуміло навіть виборцям провладних партій.
Міжнародне визнання — цілковите фіаско. Також, випливла на поверхню й інша компроментуюча обставина політичного курсу «регіоналів» — виявляється, вище керівництво держави не є республіканським, а є чимсь на кшталт «двора» слабкого монарха, геть залежного від новітніх феодалів міжрайонного масштабу!Тепер ця ситуація прозора для Брюсселя та Вашингтона.
Але влада поки що не хруснула, а опозиція не має чогось на кшталт ради чи комітету. Це її помилка, але яку можна легко виправити.
На мою думку, головним лейтмотивом інформаційної лінії опозиційного табору має стати наступний:
Цифри результату мусять збігатися із даними протоколів із «мокрими печатками» — і ніяк інакше. Отже, єдиний правильний шлях — це добиватися визнання перемоги опозиціонерів на всіх округах, де відбулася спроба підтасовки. Це раз.
Максимально широке та часте інформування суспільства про те, у чому сутність вимог опозиції. Це два.
Доведення суті вимог опозиції до дипломатичних представництв. Це три.
Координація зусиль у нинішній Верховній Раді щодо перманентної фізичного параличу засідань тима силами, що є, допоки опозиційні вимоги не буде задоволено. Це чотири.
Мабуть, необхідне також залучення до співпраці поки що конструктивних «єдиоцентристів», що їх також «нехіло аб’єгорілі». Адже, як бачимо, політика домовленостей не спрацювала. Це п’ять.
За умов продовження політики лицемірства з боку Банкової, поставити на порядок денний опозиції питання про інші округи, де фальсифікації лише можливі. Таких щонайменше ще десять. Поставити на порядок денний можливе «штучне зниження» результату «УДАР» і «Свободи» за списками. Це шість.
Вже зараз необхідно розпочинати здійснювання морально-психологічного тиску на політичних злочинців, які безпосередньо приймали участь у згвалтуванні народної волі. Це сім.
Умови на яких можливі перемовини із табором влади щодо «уряду національної довіри» чи «коаліції за європейську інтеграцію» починаються за виконання попередніх умов опозиції, притягення до відповідальності конкретних фальсифікаторів, і програмова суть такої коаліції має включати виконання вимог ЄС щодо розморожування процесу підписання угоди про ЗВТ та політичну асоціацію. Це вісім.
До речі, наша ситуація дуже нагадує 2007 рік у Республіці Молдова. І лише завдяки об’єднанню всіх опозиційних сил вдалося повалити монополію корупто-комуністів на владу, і створити альянс за європейську інтеграцію, що дотепер зробив Молдову лідером Східного партнерства з ЄС, і впевнено веде цю країну до Союзу.
Гадаю, лідерам опозиції необхідно публічно, на камери, зустрітися із усіма представниками спостережних місій і також роз’яснити свою позицію, а також спитати їхню думку про якість виборів на решті округів. Це додатковий тиск на ситуацію і демонстрація відкритості цього політичного табору. Це дев’ять.
Нарешті, трьом опозиційним силам необхідно оголосити про початок переговорів із іншими політичними силами крім Партії Регіонів, та незалежними кандидатами, про створення у Верховній Раді більшості:) не забуваймо, навіть у нинішніх умовах викривлення результату волевиявлення громадян, Партія Регіонів та КПУ — це «аж» 219 мандатів. І чи багато «самовисуванців» готові на багато років перетворитися на «невиїзних»? Це десять.
Ні зневірі — так довірі!) За солідарність, спільні правила та народовладдя!
Максим Михайленко, "Хвиля"
