Портал “Воля народу” нещодавно опублікував інтерв’ю з народним депутатом України трьох скликань Юрієм Гнаткевичем, в якому він виклав свої думки про українську націонал-демократію та стан справ у Товаристві “Просвіта”. Недавно Юрій Васильович із власної ініціативи завітав до нашої редакції і запропонував продовжити нашу розмову. Він поділився думками про причини поразки “Батьківщини” на президентських та парламентських виборах.
- Ви хотіли продовжити тему "Просвіти" і її перезавантаження?
- Цю тему я детально проаналізував і надіслав матеріал під назвою «Перезавантаження «Просвіти»: назріло чи перезріло?» на один із відомих інформаційно-аналітичних сайтів. Я хочу, щоб перед звітно-виборчою конференцією «Просвіти», яка відбудеться 14 вересня, всередині Товариства відбулася якась дискусія. Адже там застій. Але мене більше хвилює стан справ в опозиційному таборі. Президентські вибори ми програли. Після парламентських виборів опозиція знову опинилася в меншості. Виникає питання, чи не програємо ми вибори в семи проблемних округах і, що історично важливо, наступні президентські вибори. А для цього вкрай необхідно з’ясувати, чому ж ми програли попередні вибори. Мене постійно «муляють» причини наших поразок.
- У попередньому інтерв’ю Ви сказали, що причиною поразки Ю. Тимошенко є те, що її не підтримали націонал-патріоти.
- На жаль, ні в партії «Батьківщина», ні у фракції БЮТ, до якої я належав, глибокого аналізу причин поразки не відбулося. Пояснення зводилися до фальсифікацій на Донбасі і в Криму та переходу Ющенка у табір Януковича. А як і чому це сталося, залишалося не проаналізованим. Тому я пропоную свій погляд на проблему.
По-перше, ідеологія «Батьківщини» залишалася розмитою. Ще В. Ленін говорив, що треба насамперед дивитися, інтереси якого класу захищає партія. «Батьківщина» була і не лівою, і не правою, не націонал-патріотичною і не соціалістичною, не ліберальною і не консервативною. Партії не вдалося довести масовому виборцеві, насамперед донецькому, що Партія Регіонів і сам Янукович є захисниками інтересів крупного промислово-фінансового капіталу здебільшого кримінальної природи. У партію було прийнято чимало представників крупної буржуазії, які швиденько зрадили її лідера. Політика ж «Батьківщини» і самої Тимошенко на практиці була більш націлена на захист інтересів дрібної буржуазії і «пролетаріату», тобто тих, хто живе на одну зарплату.
По-друге, в партії не було демократичних традицій, а натомість панував бюрократично-волюнтаристський порядок, а тому виборча стратегія і тактика не були справою всієї партії, а лише невеликої групи керівних осіб. Звідси не був підготовлений колективний банк ідей. Під час виборчої кампанії партійні активісти та агітатори були замордовані бюрократичною і паперовою роботою.
Я вже десь розповідав, як у фракції шепталися, що багатомільярдні передвиборчі «хабарі» видаються урядом Тимошенко тим регіонам, які голосують проти нас, тоді як на базові для нас регіони фінанси не виділялися. Уряд виділив Луганщині аж 9 мільярдів, бо Королевська пообіцяла дати там результат 15%. Дала? А будівництво дороги «Козин–Острів (Козацькі могили)» у Рівненській області, яке я лобіював, і яке було включено в бюджет та пройшло вже тендер, було зірвано в останню мить, бо у казначействі, бачите, не знайшлося грошей. Я не знав, де очі дівати перед виборцями в окрузі, за який відповідав.
Хіба штаб Тимошенко не розумів, що перед виборами треба дбати перш за все про своїх виборців, а не про виборців противника. Погляньте, як розподіляє зараз субвенції уряд Азарова: все на Донбас і в Єнакієво зокрема! Не тільки в «Батьківщині, в усіх партіях досі живе стара комуністична традиція: вожді вирішують все. А наші партійні вожді включно з Ю.Тимошенко виявилися не геніальними.
Нарешті, по-третє, що є найголовнішим. У нашій партії не було виразної і зрозумілої електоратові національної політики. Я мушу тут розповісти про два факти. Пригадуєте дострокові вибори Тернопільської обласної ради? Ці вибори партія «Батьківщина» програла «Свободі», після чого Тимошенко скликала таємну нараду, куди запросила всіх членів національно-патріотичного, як вона висловлювалася, крила фракції та голів обласних партійних організацій «Батьківщини» із західних областей України. Вона поставила перед нами завдання: створити робочу групу, яка запропонувала б заходи, що надалі унеможливили б втрату електорату у західних областях. Юля доручила, а сама кудись пішла. Як наслідок ми групи не обрали, а попросили завершити цю справу Я. Федорчука, який завжди вів і веде досі всю оргроботу в партії. Після тої наради я чекав-чекав на якісь рухи з його боку, а потім пішов до нього і поклав на стіл свій власний проект плану заходів на попередження нашої поразки в західних областях. План складався із тринадцяти пунктів. Проте мені ніхто відповіді на мої пропозиції не дав. Надалі жодного разу це питання не порушувалося і жодні заходи не вживалися. Якби згадане доручення Ю. Тимошенко було доведене до кінця і якби бодай половина запропонованих мною заходів були втілені в життя, Тимошенко була б нині президентом.
- Ви говорили, що хочете розповісти про два факти.
- Отож. Тепер про другий. Після першого туру президентських виборів я наважився піти до О. Турчинова і виклав йому як керівникові виборчого штабу своє переконання про необхідність зміщення напрямку в агітаційній роботі. Я вважав за потрібне терміново переставити акцент на захист української мови, на національний патріотизм, на європейський вектор, аби завоювати прихильність національно-патріотичного виборця. Адже саме тоді Ющенко висунув тезу «два чоботи – пара», а О. Тягнибок пред’явив Юлі ультиматум у вигляді шести (чи восьми?) запитань. Я вважав, що Юлі треба зустрітися з Тягнибоком, Костенком, Яценюком, Гриценком, Шухевичем, деякими людьми з оточення Ющенка, із Сверстюком, порозумітися з ними, щось пообіцяти їм, аби вони закликали своїх прихильників голосувати за неї. О.Турчинов дав мені зрозуміти, що в цьому сенсі все нормально. Він розповів, що ніби на зустрічі з львівською інтелігенцією до Юлі під час фуршету підійшов Юрій Шухевич, який, трохи випивши, поліз з нею обніматися і цілуватися. «Багато чоловіків, - пожартував я, - коли вип’ють, лізуть цілуватися, а насправді Шухевич, Кендзьор, інші відомі у Львові люди активно агітують голосувати проти обох». У Рівному, додав я, активісти «Свободи» говорять біля своїх наметів: «Краще він, ніж вона, бо коли прийде він, то народ стрепенеться і повстане». А тепер проаналізуйте деякі результати виборів. У Києві «проти обох» проголосувало 4,36% з числа тих, що прийшли на вибори, у Київській області – 5,1%, у Львові - 4,16%, на Волині - 3,11%, на Івано-Франківщині – 2,84%, на моїй рідній Рівненщині – 3,65%. А тепер порахуйте, скільки ще людей проголосувало ногами, не прийшовши на виборчі дільниці. Адже саме так зробив, як він сам пізніше пояснив, Тягнибок.
- Отже, Ви вважаєте, що причиною поразки Тимошенко було те, що націонал-патріоти не підтримали її?
- Вирішальною мірою саме так. Але Тимошенко і сама в цьому винна. Вона недооцінила роль національного питання і переоцінила роль соціального фактору. Тимошенко думала, що коли на Донбасі повірять її обіцянкам, то голосуватимуть за неї. Насправді всі попередні вибори показали, що наші люди голосують не за соціально-класовими критеріями, а переважно за національно-регіональними. Ви ж помітили, що чим більше в регіоні української національної свідомості і української мови, тим більше голосів було за Ющенка і за Тимошенко, а де нашої мови зовсім немає, там майже всі голосують за Януковича і його олігархічну партію. Під час виборчих кампаній весь Донбас обвішують гаслами «Не предай Донбасс!». Турчинов мав би це добре розуміти, і якби він послухав тоді мене та терміново провів переговори з лідерами національно-патріотичних партій, зустрівся з Тягнибоком, домовився з ними про кадрові призначення в майбутньому уряді, сьогодні б Юля сиділа не за ґратами, а в президентському кріслі. Зараз вони об’єдналися з Тягнибоком, Яценюком, Гриценком, але вже пізно. Народ не повстане, а заплановані олігархами референдуми будуть сфальсифіковані до тла на їхню користь. Не забувайте, що міліція вже закупила велику партію новісіньких автозаків і водометів. Уся правоохоронна і судова система наглухо підпорядкована нині адміністрації президента. ЦВК і всі вищі суди перебувають у його кишені.
- Чому Тимошенко і Турчинов не вступили у переговори з Тягнибоком та іншими?
- По-перше, вони думали, що виборці, які зазвичай підтримують націонал-патріотів, і без цього проголосують у другому турі за Юлю. Не за Януковича ж їм віддавати голоси! По-друге, вони боялися, що переговори і торги з націоналістами відвернуть від Юлі частину виборців на Сході і Півдні. Вони завжди боялися здатися виборцям націонал-патріотами. Ось приклад. Члени фракції БЮТ Мовчан і Яворівський, а згодом і я, зареєстрували було два мовні законопроекти. Але керівництво партії і фракції їх замовчувало. Казали, що це «не на часі».
Тут я готовий оприлюднити ще й третій факт. Я свого часу зареєстрував проект постанови про повернення з нагоди двадцятиріччя Незалежності двадцяти містам України їхніх колишніх назв. Я вважаю, що однією з причин усього того, що досі коїться з Україною, є та обставина, що Україна у топонімічному сенсі не стала, за висловом Юлі, на коліна перед Богом і досі нагадує цвинтар убивць, катів, великих грішників та войовничих безбожників.
І ось якось мені подзвонила Тимошенко. Я відчув, що вона телефонує прямо з якоїсь наради. Юля попросила мене відкликати згаданий вище проект постанови, де йшлося зокрема про перейменування Дніпропетровська на Січеслав. Юлю хтось налякав, що моя ідея позбавити її рідне місто імені одного з організаторів голодомору дніпропетровцям не сподобається. Я проект постанови не відкликав. Але на засіданні профільного комітету члени цього комітету від БЮТ на чолі з Я. Федорчуком голосували проти нього. Мені вони пояснили: це забиратиме у Юлі голоси і завадить їй стати президентом. Завадило не це. Завадила непослідовна політика її самої, а також Турчинова, Федорчука і всієї партії у національному питанні. Стати Юлі президентом завадило їхнє помилкове переконання, що проукраїнська національна політика зменшуватиме її авторитет на Сході і Півдні.
- Днями О.Турчинова обрано керівником штабу партії Батьківщина». Отже, він знову буде керувати виборчими кампаніями?
- Дозволите пожартувати? Якби керівником штабу раніше був я, а не Турчинов, Юля була б нині президентом, а Турчинов знову був би Головою СБУ, Яценюк - прем’єром, а Тягнибок - генеральним прокурором. А якщо серйозно, то як член партії боюся, що класова політика партії і далі залишиться невиразною, національна – непослідовною, а в партії знову процвітатиме волюнтаризм з усіма наслідками, що з цього всього випливатимуть.
- Дякую.
Інф.: ВН
