Усе таємне стає явним. Цього не змогла уникнути навіть Генпрокуратура. Гра в хованки не вдалась. Виявилось, що ГПУ в піку Азарову купила вісім нашпигованих «Тойот Камрі» по півмільйона за штуку.
Відкриття сталось невипадково. У середині лютого ми повідомили, що Генпрокуратура купила якихось автівок на 3,6 мільйона гривень. Однак самих оголошень про закупівлю, в яких публікується конкурсна документація з даними про машини, на сайті «Вісника державних закупівель» не було.
Відтак можна було думати що завгодно: і про те, що купили один автомобіль за 3,6 мільйона, і – шістдесят жигулів, що було б у повній ціновій відповідності до урядової заборони купувати легкові автомобілі дорожчі за 60 тисяч гривен.
На нашу публікацію відгукнувся «Центр протидії корупції», з подачі якого народний депутат Віктор Матчук звернувся до Генпрокуратури. Дайте, мовляв, документацію, знайдіть винних і повідомте.
Заступник Генпрокурора Юрій Ударцов оперативно повідомив народного депутата, що той помиляється: порушень закону немає, бо на сайті «ВДЗ» все є. Ми перевірили. І, дійсно – з’явилось. Отримавши перелік, ми зрозуміли, чого інформація про шопінг ГПУ з’явилась в відкритому доступі з такою затримкою і лише після офіційного звернення нардепа.
Виявилось, що Генпрокуратура купила вісім седанів «Toyota Camry» у найрозкішнішій комплектації «premium». Вартість одного авто склала 445 720,50 грн., або майже $56 тисяч за курсом Нацбанку.
Подробиці про милі дрібнички в нових авто будуть зрозумілі навіть неавтомобілістам (для всіх бажаючих повне технічне завдання на купівлю авто вішаємо тут):
- ручки дверей хромовані
- авто-коректор кута нахилу передніх фар
- омивачі фар
- датчик дощу
- обігрів заднього скла
- сенсор темряви
- зовнішні дзеркала заднього виду: електропривод, обігрів, функція складання
- bluetooth™ з управлінням на кермі
- сенсори паркування (задні та передні)
- камера заднього виду + 7,0 дюймовий монітор з динамічною проекцією
- допоміжні поручні з мікроліфтом
- підігрів передніх сидінь
сидіння переднього пасажира – 4 налаштування з електроприводом- регулювання задніх сидінь за нахилом з електроприводом
- автоматичний 3-зонний кондиціонер
- повітряний фільтр з іонізатором та системою «nanoe»
- керування клімат-контролем з другого ряду сидінь
- навігаційна система GPS з 7дюймовим VGA TFT сенсорним дисплеєм
- преміум аудіо (підсилювач, 6 динаміків
- система об’ємного звучання JBL Matrix 5.1ch
- кнопки управління аудіосистемою на кермі
можливість підключення Ipod та USB пристроїв- керування аудіо системою з задніх сидінь
- комбінована шкіра з перфорацією
- кермо оздоблене шкірою та дерев’яною вставкою
- важіль КПП оздоблений шкірою та дерев’яною вставкою
- комплект килимів велюрових
- додаткова вихлопна труба
До того ж у авто має бути двигун об’ємом 3456 куб. см. Це найпотужніший з всіх можливих двигунів для «Камрі». І навіть більшим ніж у мікроавтобуса «Toyota Hiace», який має 2700 кубиків. Цей мікроавтобус ми згадали не просто так. Коли нам відкрилось таємне місце «ВДЗ» з даними про прокурорські «камрі» ми побачили і ще один тендер – на придбання саме цього 12-місного мікроавтобусу за 331 тис грн., або в півтора рази дешевше від «камрі».
Кому знадобились вісім «тойот» невідомо. Може будуть ділити між дев’ятьма заступниками Пшонки, хоча це навряд. Оскільки «камрі» має репутацію розкішної тачки для жлобів з повною відсутністю смаку. Але це й неважливо.
Головне те, що ці автомобілі аж ніяк не підпадають під перелік виключень з урядової постанови №943 «Про економію бюджетних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів» від 2008 року, чию дію голова Кабміну Микола Азаров днями урочисто продовжив до 2014 року.
У постанові чорним по білому заборонено купувати автомобілі всім, окрім правоохоронців та кількох держструктур, яким дозволено купувати спецавтомобілі та машини для обслуговування іноземних делегацій. Генпрокуратури в цьому переліку виключень банально немає. Тож у Азарова є повне право гучно всипати жару прокурорським і тріумфально вийти на телеекрани з відрубаними головами і ключами від розкішних авто, щоб покращити життя яких-небудь малоімущих виборців.
А тепер повернемось до повчальної історії з розшуками конкурсної документації ГПУ. Саме оголошення Генпрокуратури останнім часом найчастіше з інших замовників потрапляли в загадкові ситуації з відсутністю на сайті «ВДЗ». Раніше ми писали про аналогічну історію з десятком тендерів на суму 34 млн грн. на різні комп’ютерні послуги. А «Українська правда» так само не могла знайти оголошення про результат закупівлі послуг з будівництва нового офісу ГПУ, щоб хоча б точно знати ціну тендерної угоди.
У цих випадках завжди все було однаково – на сайті «ВДЗ» просто не оприлюднювали спецвипуски «Віснику», які складались виключно з оголошень ГПУ. Тому ми й писали, що документація не опублікована. Наприклад №114/5, в якому була пачка «комп’ютерних» оголошень, мав би бути між номерами 114/4 і 114/6. Але його не було. Час від часу ми перевіряли, чи не з’явились ці спецвипуски. Бо важливо знати, що ж за автомобілі знадобились прокурорським, або яка ж модернізація сайту ГПУ може коштувати 1,1 млн грн. Але…
Відсутні оголошення загадковим чином з’явились саме після депутатського звернення Матчука. І саме так ми дізнались про марку, кількість і ціну автівок. А також про модернізацію сайту ГПУ (ось модернізований сайт, а ось технічне завдання на модернізацію, з якого фахівці можливо зрозуміють, чи варте воно 1,1 млн грн.).
Звичайно, добре те, що добре закінчується. Але якщо такі пригоди з таємничістю відбуваються на найвищому рівні в антикорупційному органі, який якраз і має стежити за дотриманням законів, то чого чекати від інших тендерних алхіміків?
Юрій Ніколов, «Наші Гроші»
