Четверг, марта 28, 2024

putinЗ Росії прийшла радісна звістка: глава сусідньої держави нагородив орденом дружби двох громадян України:  міністра освіти Дмитра Табачника і народного депутата України Сергія Куніцина. Формулювання – «за великий внесок в укріплення дружби і співробітництва  з Російською федерацією, розвиток наукових і культурних зв’язків, активну доброчинну діяльність»

Щодо  Дмитра Табачника, то тут жодних питань: заслужив.  Він справді вже неодноразово довів відданість Російській федерації – у плані «укріплення співробітництва» і «активної доброчинної діяльності»  на її честь. Один з останніх  крупних внесків -  нещодавнє відкриття  у Києві російської  елітної гімназії. 

І все це – зауважте – попри гнів  проукраїнські  налаштованих співвітчизників, яким таке співробітництво чомусь і близько не потрібно. Тож міністрові  Табачнику  доводиться  боротися  ледь ні з усім світом – лише заради того, аби зміцнити усілякі зв’язки з Росією.  Треба віддати належне: він старається, тому високу винагороду від неї дійсно заслужив.

Але якщо регіонал Табачник  путінським  орденоносцем став  досить прогнозовано, то що в його  компанії робить ударівець Сергій Куніцин?  Якими такими особливими «внесками у розвиток»  він відзначився?  Ні, ми проти Куніцина ніц не маємо,  він нам нічого поганого не зробив і поводить себе (принаймні зараз) більш-менш помірковано.  Звідси і питання: звідки така путінська милість? Адже задарма Вован Вованич нікого не нагороджує. Виходить, є за що. А якщо ще пригадати кримське минуле Куніцина, майже у цьому переконуєшся.

Але щоб не думати погано про людину,  припустимо два варіанти:  або Путін ненавмисно злив Куніцина,  який таки щось приховує від суспільства,  або ж поява його прізвища в президентському указі  про нагородження  – ні що інше як спроба скомпрометувати партію «Удар»  і її керманича. До слова, знаковим  є те, що указ з’явився у розпал української революції, чиїм головним обличчям називають Віталія  Кличка.   Цей багатозначний збіг  з одного боку, і наша  непереможна віра в людей з іншого -  дають підстави схилятися до другого варіанту.

Все дуже просто: якби у Москви не було такої мети (підставити Кличка,  нагородивши його сподвижника) , Куніцин у наказі не з’явився б.  Навіть якщо він справді щось приховує. Адже старий гебешний пацюк Путін не дурний, щоб просто так зливати таємних агентів . Тим більше, що у нас достойників, гідних колупати дірку у «пінжаку»  для путінського  ордену, хоч греблю гати.  Вадим Колесніченко, Олег Царьов, Михайло Чечетов,  Олександр Єфремов. Та що там -  в кожного другого відомого регіонала пальцем ткни – не помилишся.  Про роль Віктора Федоровича в «укріпленні дружби і співробітництва» ми вже мовчимо. І в тому, що вони отримали  «дірку від бубліка, а не Шарапова»,   у той час як опозиціонер Куніцин  не сіло не впало став орденоносцем ,  є велика несправедливість.  Прикро за пацанів. Ми б на їх місці образились.

Джерело: pic.com.ua

You have no rights to post comments