Вкиданням у парламентське та суспільне середовище мовного питання регіонали досягли досить багато:

-  відволікли увагу від самої природи тоталітарної диктатури та взагалі принципової неможливості вільних виборів, відсутності судової системи як незалежної, конфіскації майна у середнього класу України;

- посіяли (в черговий раз) розбрат у лави опозиції,

- сконсолідували усіх супротивників Об’єднаної Опозиції під фальшивим гаслом «захисту рідної мови», виставивши справжніх опозиціонерів як зрадників, а зрадників – як справжніх патріотів. Тобто в очах суспільства біле зробили чорним, а чорне – білим. Суспільство на це купилося. У тому числі наївні керівники Об’єднаної Опозиції, яких розвели як малих дітей;

- реабілітували помічників тоталітарної диктатури в очах суспільства та допомогли набути їм статус «справжньої опозиції».

Як бачимо гра того варта навіть перед Євро-2012.

Тепер треба знову повертатися до здорового глузду – навіть не на науковому рівні. Досить побутового здорового глузду.

Отже – спочатку:

Усі процеси в суспільстві НЕ хаотичні та не складні. Вони лише не усвідомлені та свідомо заплутані тими, кому це вигідно.

Отже – головним показником справжньої опозиційності є спротив та репресії тоталітарної влади справжній опозиції. Хто не є справжнім опозиціонером – того НЕ переслідують.

Згодні?

Тобто лакмусовим папірцем справжньої опозиційності є ставлення влади до опонентів.

Тепер дивимося:

Кличка хтось переслідує, йому хтось заважає?

Наталії Королевській, крім природних стихій, хтось завалював біг-борди?

Чи сполошилася тоталітарна влада Януковича щодо гучного «наказу Юрія Шухевича про мобілізацію»?

Чи стала тоталітарна влада Януковича переслідувати громадські рухи, які відмежовуються від Об’єднаної Опозиції? Навіть Римму Білоцерківську не спромоглася арештувати як слід. Не розганяли мітинг перед Генеральною прокуратурою в Києві, не завадили Автопробігу на її захист. Вона зустрічала друзів вдома (втім – щасти їй і надалі…).

Чи припинили трансляцію львівського телеканалу, ведучий якого відкрито заявив, що він «не голосував за два сорти гівна».

Тепер вже точно не закриють.

В той самий час влада вперто тримає Юлію Тимошенко та Юрія Луценка у в’язниці, незважаючи на міжнародний протест та на загрозу ізоляції України від Заходу, в тому числі економічної(!).

Отже констатуємо: увесь притомний західний світ протестує проти несправедливого засудження політв’язнів, включаючи лідерів ведучих західних держав та навіть Росії(!). В той самий час львівський «опозиційний» телеканал не знайшов ЖОДНОГО слова на захист політв’язнів!

Ну, як таких переслідувати владі. Їх пестити та гладити треба! Що влада і робить. Фінансово.

У «справжніх патріотів», які верещать щодо мовного питання – НЕ знайшлося жодного слова на захист навіть не визволення політв’язнів, а навіть приватних власників, середнього класу, який послідовно розорює диктатура Януковича.

Де голоси В’ятровича, Богдановича, Кендзьора, Григорович та інших?

Зараз руйнують ринки в Києві, де в сфері торгової діяльності народжується первинний капітал для внутрішнього виробництва. Де голос «справжніх патріотів мови»? Адже без елементарної заможності немає не тільки мови, а взагалі культури. Є не життя, а тваринне існування, не мова, а тваринне мукання.

Попереду – вибори без виборів:

-  виборчі комісії усіх рівнів – в руках регіоналів

- суди – теж

- силові структури – теж.

Залишилася лише свобода слова – але скоро черга дійде і до неї.

Зупинимося на «мобілізації Юрія Шухевича». ПРОТИ КОГО ця мобілізація, яка не збентежила владу?

Підкажемо: проти «жидів та москалів». Взагалі.

Юрій Шухевич – відкритий антисеміт, ксенофоб – і він НЕ був і не є за визволення політичних в’язнів. Не тільки Юлії Тимошенко (жидівка!), але й Юрія Луценка та інших політв’язнів.

Якщо доводити свою радикальність, то Юрій Шухевич та Ігор Мазур спрямували свій удар не проти диктатури, а проти об’єднаної опозиції – бо там «жиди та москалі». Теж взагалі.

В історії світу дії радикальних рухів починаються не з гучних заяв, а з дій.

Які дії Юрія Шухевича? Відбулася дружня зустріч лідера УНА-УНСО з Віктором Януковичем, коли той відвідував Львів. Про захист несправедливо засуджених – не чути.

Далі: ЩО саме робить Шухевич першими кроками? Віддає наказ про мобілізацію?

Але новина не має продовження!

Фідель Кастро штурмував казарми Монкада, після чого поставив себе поза логікою існування влади Батисти.

Анна Сінькова смажила яєчню на вічному вогні. Після чого її арештували. Мені особисто не дуже смакує така яєчня та смаження її – але це ЩОСЬ!

Подобається мені особисто чи ні – без різниці.

Влада вимушена була на це якось реагувати. До речі ця дівчина засудила В’ятровича як провокатора влади!

Тепер подумаємо: були теракти в Дніпропетровську, активно цікавилися політичним поглядами терористів-дилетантів (чи імітаторів – ще не знаємо). У ЦЕЙ ЧАС Шухевич оголошує мобілізацію – але його НІХТО не чіпає!

А навіщо? Головне – відволікти увагу від об’єднання руху опору перед виборами, урізноманітнити потоки «опозиції». Чим більше тим краще! У хаосі організацій та «ініціатив» легше зіткнути лобами конкуруючі «рухи та громадські ініціативі».

А головне – запорукою безпеки такої «ініціативи» є бруд у бік Об’єднаної Опозиції. Якщо є бруд - ніхто перешкоджати цьому не буде.

У цьому сенсі УНА-УНСО НІЧИМ не відрізняється від «Вперед» Наталії Королевської, «Чесно» В’ятровича, «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка (теж «чесного» - не жартуйте!), УДАРу Віталія Кличка (проти кого – цікаво?).

У чому ж справа?

Як і раніше – з 2000 року по сьогоднішній день епіцентром політичних подій є діяльність саме Юлії  Тимошенко. Якщо інші олігархи ввійшли у політику, щоб примножувати власні статки, Юлія Тимошенко, навпаки, власні статки використала для незалежної політичної діяльності в національних інтересах. З моменту, коли вона в 2005 року намірилася «підтопити жирок» олігархів – усі прибічники як Путіна, так і Степана Бандери об’єдналися проти неї та її політичної та державної діяльності у якості прем’єр-міністра.

Вона об’єднала проти себе і Кучму, і Януковича, і Кендзьора,  і Юрія Шухевича і Віктора Ющенка…

Треба ні на мить не забувати історію України. Бо істина питання – в історії питання.

Хоча вона об’єднала проти себе покидьків усіх кольорів – вона також згуртувала на своєму боці прибічників справжньої української незалежності та демократії.

Де є місце як україномовним, так і російськомовним українцям.

Нагадаємо: на світі більш як 3000 мов та народів. Але трохи більше 200 національних держав.

Отже – національні держави приречені бути багатонаціональними. Юлія Тимошенко, за вихованням російськомовна – вивчила українську мову.

Автор цієї статті – теж російськомовний за вихованням та освітою. Але я розумію, що українська мова – інтегруючий фактор існування української держави, тому повинен її знати та захищати. Тим більше, що українська мова – споріднена з російською і її вивчити неважко.

Тобто – мовне питання провокативне та спотворює картину розкладу політичних уподобань. З цієї позиції дуже зручно, повторимо, зрадників малювати як патріотів, а патріотів – як зрадників.

Це дозволяє «тушкам» гордо бити себе у груди та кричати: «Я патріот!».

І одночасно, як Бахтєєв, В’ятрович, Рахманін та іншим звинувачувати «Батьківщину» у зраді національних інтересів.

Але що власне трапилося?

НУНС та БЮТ не дали голосів за закон Ківалова-Колісниченко. Як мінімум – ВЖЕ НЕ зрадники.

Не перешкодили фізично голосуванню?

 Нагадаємо:

-  опозиція – у меншості, підбиралася вона не за бійцівськими якостями, а за розумовими – писати законопроекти та виносити рішення.

- Партія регіонів – має більшість та в своєму складі не просто бойовиків – а керівників кримінальних груп.

Які висунулися здатністю бити бітами та прикладати праски до живота, стріляти та таке інше.

Є серед бютівців такі,які мають проблеми зі здоров’ям – вони зрадники? Олена Шустік має битися з Лук’яновим? Як наші «патріоти» це уявляють?

Перед Радою: проти мітингу за мову опозиції протистояли сили ДЕРЖАВИ, які мають право стріляти, пускати сльозогінний газ, обливати водою…

Тобто – різношерста протестна публіка (жінки, навіть діти…) повинні були битися з «космонавтами»?

Ну, добре. Побилися. Їх схопили засудили за «тероризм» (закон придумають) – ХТО буде захищати ув’язнених? Допомагати їх сім’ям?

Ми маємо приклад з Юлією Тимошенко, Юрієм Луценком, Іващенком, Аваковим.

Що ж наші «патріоти» типу Кендзьора чи «об’єктивного» Найєма з Лещенком – захистили їх ?

Ні – вони зловтішно вказують на слабкість опозиції.

 Яка «нічого не вміє».

Де гарантія – що так само не буде з рештою постраждалих від режиму?

Прецедент є. Суспільству зручно вважати, що «ЮВТ у чомусь винна» та зловтішно стояти осторонь і видивлятися у «нові обличчя» (у дзеркалі, звичайно).

Хто хоч трохи знає історію – не сумнівається, що «нові обличчя» стануть пиками – які теж будуть бити. Ті, що зараз при владі. Але згодом.

Коли ці «нові обличчя» виконають свою чергову брудну роботу…  

Станіслав Овчаренко, http://svetiteni.com.ua/ 

You have no rights to post comments