1. Точка неповернення вже минула. Тепер відступати нікуди ні опозиції, ні владі. Хтось буде переможений, хтось буде святкувати перемогу і чинити суд у вигляді трибуналу. Третього не дано.

Отримають покарання не "винуваті", а переможені.

2. "Мочилово" студентів та студенток на Майдані, розправа біля адміністрації президента - це лише натяк на те, що чекає усіх нас у разі поразки.

Ми не можемо просто розійтися по домівках, влада Януковича вже не може просто відійти від важелів влади. Протистояння досягло великої напруги, що в в науці називається "кульмінацією". Кожного, хто завчасно піде додому - чекає розправа під надуманим приводом.

Саме тому, як ми говорили раніше, Майдан або розійдеться, або стане польовим табором.

3. Тепер - інша ситуація: або польовий табір перетвориться на зародок нової держави, або буде розгромлений. Диктатура не дрімає - весь час накопичує сили, щоб у несподіваний момент вдарити по Майдану. Для цього у влади Януковича задіяні великі сили, і їх непотрібно недооцінювати.

Влада ще контролює фінансові потоки. Отже потрібно взяти в управління Національний банк та контролювати відділення банків по районах міста Києва. Це одразу припинить процес фінансування збройних сил контрреволюції.

4. Керівництво Майдану мусить усвідомити себе не керівниками "мирного протесту", а керівниками революційної новонародженої держави. Це означає, що ми не повинні визнавати ні суди, ні прокуратуру Пшонки, ні міліцію - і створювати власні силові структури, притаманні саме державі, а не Майдану. Не мати ніякого контакту з силовими структурами та її служителями. Суд, прокуратура, міліція повинні бути зупинені в місті Києві.

5. Київ повинен повністю перейти під владу революційного уряду. Арештованих по різним причинам осіб непотрібно віддавати ворожій міліції - а тримати у себе.

6. Одночасно, як правильно зауважує Тетяна Чорновіл, слабкі місця диктатури - це Межигір'я та ув'язнена Юлія Тимошенко. Сама влада Януковича визначила її як найнебезпечнішого свого ворога. Потрібно ВСІМА ЗАСОБАМИ домагатися її визволення. Навіть ціною заручників з числа представників існуючої влади.

7. Як тільки Київ повністю опиниться в руках керіників Макйдану - до Києва одразу приєднається вирішальна частина України. Зрозуміло, що армія не виступить проти народу - але все одно потрібно вже зараз створювати нову національну армію - яка буде спадкоємицею Української Повстанської Армії, а не уламком Радянської Армії. Досить того, що на сьогодні цей уламок через дурість диктатора зберігає нейтралітет до Майдану.

8. Непотрібно переоцінювати підтримку Януковича з боку "жителів Донбасу". Цих деморалізованих жителів Донбасу привчили сліпо коритися не тільки донецькій банді, але і будь-якій сильній владі взагалі. Більш того, "донецькі" вже "дістали" власних земляків. Ті, щонайменше, мовчатимуть.

Це саме стосується і кримчан. Адже багаторічне бажання приєднатися до Росії нівелюється двама факторами:

- очевидним занепадом Російської імперії, яка на межі загибелі

- появою нового покоління молоді, яка вже виросла в незалежній Україні, і не знає колишнього Радянського Союзу. Для яких СРСР - давня історія...

9. Звісно держапарат завжди гнучкіший за масовий рух народу -але вже сам Майдан активно створює власний апарат державного управління і сам стає по факту державою. Хоча за спиною диктатора Януковича - путінська Росія із зомбованим населенням - але вже по самій Росії нанесено фінансовий удар з боку Євросоюзу - і дуже відчутний: Євросоюз відмовляється від "Південного потоку" - отже скарбниця Путіна швидко худне. Путіну вже зараз буде не до Януковича.

10. Зараз взагалі для світових "сировинних" диктаторів настають погані часи через успішні зусилля Заходу до енергетичного самозабезпечення. Арабські режими це вже добре відчули.

Геополітична ситуація для України досить сприятлива. Покінчивши з арабськими диктатурами, Євросоз вже зараз більш пильну увагу звертає на диктаторів пострадянських країн. Від такої "турботи" їм буде дуже незатишно.

11. Але головну роботу мусимо проробити ми самі. Допомогти можна лише тим, хто йде сам по правильній дорозі.

Нахабність кримінальних диктаторів неодмінно заведе їх у політичну, історичну пастку.

Як запобігти поразці майдану

Ми оптимісти, але повинні знайти історію не лише успішних революцій, але й типові причини можливих поразок.

Джерело: svetiteni.com.ua

You have no rights to post comments