Президенту України Януковичу В.Ф.
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11

Щодо грубого, безпрецедентного, цинічного, масового порушення виборчих прав громадян, положень Конституції України, міжнародних зобов’язань, взятих на себе Україною, посадовими особами Центральної виборчої комісії та суддями адміністративних судів, фактичного перебирання ними на себе повноважень громадян України обирати Верховну Раду України, здійснення ними так званих попередніх виборів шляхом вибіркових, безпідставних та незаконних відмов претендентам в кандидати у народні депутати України в їх реєстрації, нерівного та упередженого відношення до окремих претендентів у кандидати в народні депутати України, вжиття відповідних заходів реагування із відновлення порушених прав громадян та подальшого забезпечення додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина під час підготовки та проведення виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року з метою обрання легітимного Парламенту та недопущення виникнення загроз національній безпеці країни

В І Д К Р И Т Е
Д Е П У Т А Т С Ь К Е З В Е Р Н Е Н Н Я
в порядку статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України»

Вельмишановний Вікторе Федоровичу !

Змусили звернутися до вас ті дії, які вчиняються посадовими особами Центральної виборчої комісії (далі — Комісія) у співучасті з суддями апеляційного адміністративного суду м. Києва та Вищого адміністративного суду України. Фактично ними створюються штучні бар'єри для участі у виборах осіб, які вирішили балотуватися в народні депутати, або взагалі унеможливлюється така участь.
Уже на теперішньому етапі вибори народних депутатів України не можуть бути розціненими як вільні, прозорі та чесні. Адже, окрім усунення від них політичних в’язнів Тимошенко Ю.В. та Луценка Ю.В., унеможливлено участь інших представників опозиційних сил. Зокрема, було незаконно недопущено до виборів мене, опозиційного народного депутата України, Голову Партії захисників Вітчизни, Сірого М.І. – авторитетного відомого вченого, адвоката Ю.В. Тимошенко, та інших. Цілком очевидно, що опозиційні політики, неугодні цій владі, знаходяться під тиском та у невигідному положенні.
Загалом, на сьогоднішній день відмовлено 443 особам, тобто майже кожному десятому. А це колосальні втрати для державного бюджету України. Враховуючи розмір застави, яку повинні вносити кандидати в народні депутати в одномандатних округах, бюджет за сприянням Комісії недоотримав 5 858 232 грн., а для виправлення помилок цих претендентів в кандидати у народні депутати потрібно було витратити не більше трьох хвилин часу. І не потрібно було б здійснювати суди, знущатися над громадянами України.

Так, наприклад, було здійснено безпрецедентну «аферу» із зразком заяви про самовисування кандидатом у народні депутати України, який розміщено на офіційному сайті Комісії. Згідно приміток з позначкою «**» та «***» бланку заяви про самовисування, розміщеному в розділі «Примірні зразки та форми виборчої документації» на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії (http://www.cvk.gov.ua/): «** У разі відсутності іншого представницького мандата, який, згідно з Конституцією України та законами України, несумісний з мандатом народного депутата України, зазначається «Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю.»;

Наступне, що свідчить про грубе, безпрецедентне , цинічне порушення виборчих прав громадян, положень Конституції України, міжнародних зобов’язань, взятих на себе Україною, посадовими особами Центральної виборчої комісії та суддями адміністративних судів, це те, що не дотримується принцип рівності усіх громадян та прослідковується явне упереджене ставлення щодо окремих осіб.

По-перше, це проявилося в тому, що існує рішення суду, яким визнали незаконними дії Комісії по аналогічним обставинам, зазначеним вище. Тобто, для різних громадян норми одного і того ж закону суддями одного і того ж суду тлумачаться по-різному.
Так, мною було проаналізовано ряд таких випадків. Наприклад мені, Жиру О.О. та Сірому М.І. було відмовлено Комісією у зв’язку із не зазначенням зобов’язання у разі обрання депутатом скласти представницький мандат, який, відповідно до Конституції України та законів України, несумісний з мандатом народного депутата України, і суди такі дії визнали правомірними. З тих же причин було відмовлено й Червонопиському С.В. та Ковальчуку С.М., проте рішенням Вищого адміністративного суду України дії щодо відмови реєстрації їх в кандидати у народні депутати було визнано незаконним та зобов’язано Комісію їх зареєструвати. При цьому у рішеннях не було критичних зауважень щодо сформульованої в заяві про самовисування фрази про те, що «іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю», замість зобов’язання припинити відповідну діяльність. Звертаю увагу на те, що справу Ковальчука С.М. та мою розглядала одна й та ж колегія Вищого адміністративного суду України, проте висновки по аналогічним обставинам справ були зроблені діаметрально протилежними.
По-друге, принцип рівності було порушено тим, що одним громадянам, які подавали заяву про самовисування, Комісією пропонувалося та надавався строк для виправлення помилок та неточностей в заявах, іншим — ні. При цьому, одним громадянам телефонували працівники Комісії з відповідними пропозиціями виправити помилки, іншим навіть надсилалися офіційні листи.
Так, наприклад, Морщавці І.Є. та іншим під час попередньої перевірки документів суб’єкта виборчого процесу Комісією виявлені помилки та неточності після чого заявника повідомлено у письмовій формі та в телефонному режимі про необхідність їх виправлення (лист повідомлення Морщавці І.Є. Комісії від 08.08.2012 №21-36-1534 за підписом Члена Комісії Б.Райковського). В повідомленні Морщавці І.Є. вказувалося про те, що наявні помилки та неточності в автобіографії (не зазначено відомостей про освіту, наявність чи відсутність судимості та контактний номер телефону) та інших документах, та пропонувалося їх виправити. Подібні помилки та неточності містилися й в автобіографії Лукашенка М.В. (не зазначено час проживання на території України, громадську роботу, адресу місця проживання, наявність чи відсутність судимості та контактний номер телефону), Неустроєва Ю.Г. (не зазначено відомостей про громадянство, час проживання на території України, громадську роботу, адресу місця проживання та контактний номер телефону), Алексашкіна І.В. (не зазначено відомостей про громадську роботу), проте жодних звернень стосовно уточнення чи доповнення поданих документів до них не надходило.
Обов’язок Комісії повідомляти про існування помилок чи неточностей, які містяться у заявах кандидатів, що перешкоджають прийняттю рішень, з метою їх усунення, в системній сукупності з частиною 3 статті 60 Закону закріплено в частині 9 статті 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» у відповідності до якої, заява не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення щодо вирішення по суті питання, порушеного у заяві, або надіслання заяви за належністю, така заява повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями в строк, встановлений Законом України «Про звернення громадян», якщо інший строк не встановлено відповідним законом України про вибори або референдуми.
Звертаю Вашу увагу, що одним особам відмовлялося у реєстрації виключно з формальних підстав, таких, як наведено вище, інших же, для яких підстави відмови були наявні — реєстрували. Зокрема, досить частими були реєстрації осіб, які мають подвійне громадянство. Показовим є випадок із В. Сацюком, який не проживав всі 5 років на території України та є громадянином РФ.

Щодо конкретно мого випадку, то безпідставність відмови мені у реєстрації кандидатом у народні депутати України полягала також у наступному.
13.08.2012 року я подав заяву про самовисування кандидатом у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 179 на вибори 28 жовтня 2012 року. Це було зроблено мною з метою захисту від новітніх технологій фальшування виборів та запобіганню висунення прізвища-клону по виборчому округу №151, де я мав намір балотуватись на прохання громадськості Полтавщини, від імені якої до мене звернулися 649 її мешканців. У встановлений законодавством строк мною було подано заяву про відмову балотуватися по одному із округів, в якій я чітко виразив своє волевиявлення відмовитися балотуватися по виборчому округу № 179. Ні Комісією, ні судами це не було враховано, як і не враховано те, що статтею 60 Закону передбачено підстави відмови в реєстрації кандидата (кандидатів) в народні депутати України і в ній відсутня застосована до мене підстава.

Усе вище сказане є беззаперечним доказом упередженості та вибірковості підходів Комісії до вирішення питань про реєстрацію суб’єктів виборчого процесу. Щодо мене особисто, то упередженість Комісії викликана тим, що я, будучи народним депутатом України VI (діючого) скликання, Головою Партії захисників Вітчизни, на підставі статті 48 Регламенту Верховної Ради України, заблокував підписання Головою Парламенту Закону, яким передбачалося виділення надмірних (майже мільярд гривень – 993 млн. грн.) коштів Комісії на введення відеоспостереження на виборчих дільницях. Не маючи нічого проти таких нововведень, я намагався змусити Парламент повернутися до розгляду цього питання, оскільки в цьому законодавчому акті містилися ніким та нічим необґрунтовані цифри, оскільки попередньо не здійснювалися аналіз та відповідні підрахунки щодо необхідної суми. Щодо Сірого М.І. така упередженість викликана тим, що він є захисником Ю.В. Тимошенко. Відмова Друзюк С.О. викликана її політичними переконаннями, оскільки вона належить до лівих сил. Таке ставлення було проявлено й з інших різноманітних причин й щодо інших претендентів.

Як уже зазначалося вище, суди продовжили упередженість Комісії та проявили її і з свого боку. Крім того, в судах простежується свавілля щодо строків розгляду скарг. Зокрема, справи призначаються на один час, а розглядаються у зовсім інший (наприклад, існує випадок, коли справа була призначеною на 16 годину, а розгляд почався о 21:45; був випадок, коли справа призначена на 12 годину, а її розгляд розпочався о 20 годині), або ж порушуються встановлені строкові межі розгляду справ (наприклад, у моєму випадку ВАСУ розглянуто справу на третій день, після направлення моєї скарги до суду, чим порушено встановлений законом двохденний строк для вирішення даної справи). Це все свідчить, що нині суд діє не в інтересах людей, а проти них, проявляє свою упередженість та некомпетентність, чим дескредетує себе.

Як зазначено в статті 38 конституції України, громадяни України мають право брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені крім випадків, передбачених конституцією.
Відповідно до статті 22 Конституції України, Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (далі – Пакт), ратифікованого Указом Президії Верховної Ради України від 19.10.1973 №2148-VIII, зазначається, що кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації, і без необґрунтованих обмежень право і можливість голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців.
Згідно положень Декларації «Про критерії вільних і чесних виборів», кожен має право брати участь в управлінні своєю країною і повинен мати рівні можливості висунути свою кандидатуру на виборах. Критерій участі в управлінні має визначатися відповідно до національних конституцій і не повинен суперечити міжнародним зобов’язанням держави.
Статтею 3 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі — Конвенція) передбачається право на вільні вибори. У відповідності з цією статтею «Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу». В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини (далі – Суд) неодноразово наголошував на тому, що права, гарантовані статтею 3 Протоколу №1, є вирішальними у побудові та збереженні ефективної та змістовної демократії, що керуватиметься принципом верховенства права. Це право забезпечується повноцінною реалізацією прав громадян обирати та бути обраним. Воно виражається в тому, що держава належно адмініструє виборчий процес, а також виступає дієвим засобом у розпорядженні держави стосовно додержання нею її позитивних зобов’язань щодо проведення демократичних виборів, які закріплені статтею 3 Першого протоколу (див., рішення у справах «(Mathieu) Mohin and Clerfayt v. Belgium» від 2 березня 1987 року, серія А, № 113, сс. 22–23, пп. 46–51; «Hirst v. the United Kingdom (No. 2)» [GC], № 74025/01, пп. 56–57, ECHR 2005-IX; «Zdanoka v. Latvia», № 58278/00, п. 102, від 16 березня 2006 року)...
У справі «Подкользіна проти Латвії» Суд встановив, що право висувати свою кандидатуру на виборах, яке гарантує стаття 3 Першого протоколу і яке є невід’ємним складником поняття справжнього демократичного режиму, було б ілюзорним, якби особу в будь-який момент можна було свавільно позбавити цього права (Podkolzina v. Latvia, № 46726/99, п. 35, ECHR 2002-II). Ці права не є абсолютними, можуть існувати «опосередковано встановлені» обмеження цього права, Договірним державам надається широка свобода розсуду у вирішенні цих питань, зокрема, користуються широкою свободою самостійного оцінювання при визначенні критеріїв обрання кандидата. Проте, при цьому, Договірні сторони повинні виконати умови забезпечення ними рівності всіх громадян у здійсненні цього права. Висновок про незадоволення кандидатом встановлених критеріїв повинен відповідати низці умов, призначених виключати ухвалення свавільних рішень. Зокрема, такий висновок має ухвалювати орган, який може забезпечувати мінімальні гарантії своєї безсторонності. Дискреційні повноваження такого органу також не повинні бути необмежено широкими; вони мають з достатньою чіткістю обмежуватися положеннями національного закону. Нарешті, порядок оголошення кандидата таким, що не відповідає відповідним критеріям, має забезпечувати ухвалення справедливого та об’єктивного рішення і запобігання зловживанням владою з боку відповідного органу (див. Ковач проти України ; Podkolzina v. Latvia, № 46726/99, п. 35, ECHR 2002-II).

Як свідчить усе наведене вище, і суди, і Комісія не зважають на виборчі права громадян, вимоги Конституції України, міжнародних актів. Результати таких виборів, які уже розпочаті в Україні, не представлятимуть реального вердикту народу, оскільки в ньому не братимуть участь із формальних та безпідставних причин, а фактично у зв’язку із своєю опозиційною діяльністю, ряд громадян. Це становить загрозу легітимності Парламенту, який буде обраним, а отже — національній безпеці країни. Це також підриває авторитет нашої держави на міжнародному рівні та може створити ризики для головування України в ОБСЄ у 2013 році.

Звертаю Вашу увагу, що пунктом 17 Монакської декларації і положеннями резолюції, прийнятої Парламентською Асамблеєю ОБСЄ на 21-й щорічній сесії 05-09 липня 2012 року, виражається надія на виконання Україною прийнятих нею в рамках ОБСЄ зобов’язань у відношенні проведення демократичних виборів шляхом створення всім політичним силам і політичним лідерам, включаючи тих, що перебувають під вартою, можливості для участі в парламентських виборах, призначених на 28 жовтня 2012 року, в умовах свободи та справедливості. Уже сьогодні із уст представників ЄС лунають сумніви щодо легітимності цих виборів та ставиться питання про визнання їх недійсними.
Уже зараз існує загроза визнання цих виборів недійсними, що, в свою чергу, свідчить про марно витрачені 2 млрд. 193 млн. гривень на вибори. Ця сума є співставною із недофінансованою сумою коштів на соціальні виплати чорнобильцям, дітям війни, афганцям.

Вельмишановний пане Президент, я завжди відстоював та захищав інтереси України. Проте зараз буду вимушений виступити проти нашої держави в Європейському суді з прав людини, оскільки Ви фактично підкорили собі судову владу, яка тепер є залежною та підконтрольною Вашій політичній силі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України, —

П Р О Ш У :

З метою гарантування додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина, недопущення виникнення загроз національній безпеці країни, виникненню заворушень серед населення вжити заходів із відновлення виборчих прав громадян, усунення та подальшого недопущення грубого, безпрецедентного, цинічного, масового порушення виборчих прав громадян, положень Конституції України, міжнародних зобов’язань, взятих на себе Україною, посадовими особами Центральної виборчої комісії та суддями адміністративних судів задля обрання легітимного Парламенту.

З повагою Юрій КАРМАЗІН

Джерело: karmazin.org.ua

You have no rights to post comments