Значення розвитку фізкультури і масового спорту на селі важко перебільшити. Адже в юному віці та в молодості закладаються підвалини майбутнього здоров’я, а відповідно й майбутньої здорової сім’ї, не обтяженої хворобами та згубними звичками. Та й в літньому віці той хто дружить з фізкультурою, загально відомо, менше витрачається на медикаменти та довше живе. Тому створення належних умов для повноцінного заняття фізкультурою та спортом повинні розглядатися органами місцевого самоврядування в якості першочергових завдань, що за значенням не тільки не поступаються основам соціальної політики, як скажімо комунальні послуги, санітарний стан, медичне обслуговування й освіта, а навіть органічно входять до них вагомими складовими. В цьому сенсі рівень розвитку масового спорту на селі виступає своєрідним індикатором, такою собі торканою лінією до графіку соціального розвитку, що якнайточніше характеризує крутизну кривої соціальної забезпеченості громади за всіма показниками.

Таке розуміння прийшло до Михайлівської сільської громади Вільнянського району два з половиною роки тому разом з новим складом сільської ради. Зараз вже ніхто не зможе закинути місцевій владі про поганий стан фізкультури. Коли це було, що на одинадцять населених пунктів створено шість повноцінних футбольних команди чисельністю 25-30 осіб та сім волейбольних команди по 18 учасників в кожній. І це на 4500 тисячі мешканців. Та й не просто створено, а проводять регулярні змагання на призи міської ради, на яких завжди точиться безкомпромісна спортивна боротьба за честь рідного села. Цього року в будівлі Михайловського ДК відкрилася спортивна зала, де почала працювати секція карате.

На очах в кращий бік міняється психологія людей. Для наших спортсменів найкращою нагородою стали грамоти, що виступають віхами їх звитяги та майстерності на спортивному майданчику. Батько з гордістю демонструє нагороди дітям, а ті наслідують його приклад та мріють перевершити його спортивні досягнення. В кращому розумінні перероджується саме село. Люди починають вболівати за спортивний престиж своїх сил, та гордитися перемогами сільських спортсменів, як власними. Поступово мешканці сіл Михайлівскої сільради суттєво додають в патріотизмі, а відповідно стають небайдужими вигляду власного села та краси рідної землі. В цьому сенсі достатньо згадати суцільний підйом загального настрою, коли Михайлівська футбольна команда зайняла друге місце в першості району 2012 року. А який концерт відбувся з цього приводу в листопаді минулого року!..

Так, у сільських спортсменів вже є вагомі досягнення. Це зимній цього року супер-кубок з волейболу, і вихід до фіналу футбольного кубку Вільнянська, і перше місце у відкритому чемпіонаті Токмака по стрітболу та багато інших. Без участі наших спортсменів вже не обходиться ні одне змагання в районі. Все частіше запрошують до участі у змаганнях різного профілю в інших районах. В цей рік ввійшли зі ще більшими спортивними амбіціями і готовністю довести їхню обґрунтованість.

Ось тут і спрацьовує сумнозвісне правило, що все в цьому світі має свою межу. Наш спортивний прорив нагадує відчайдушний військовий наступ, коли ударна група далеко пройшла на територію ворога, а тилові частини та постачання залишились далеко позаду. Тут з’являється загроза оточення та цілковитого знищення. Дещо таке ми бачимо і з михайлівським спортом. Адже всі немалі витрати на спортивний інвентар, спортивні однострої, транспорт і ще багато чого здійснювалось виключно за рахунок спонсорів. При всій величезній повазі та вдячності до них маємо визнати, що їхні можливості й завзяття вже добігають кінця. Потреби ж спортсменів раз за разом тільки зростають. Чим вище спортивний накал боротьби, тим скоріше рветься форма, не кажучи вже про бутси, що просто згоряють за гру-дві.

Сільському спорту конче потрібне державне бюджетне фінансування. Тим більше, що кожна нова державна влада щедро його обіцяє, але не дає. Ось і нинішній Кабінет Міністрів ще 31 серпня 2011 року постановою № 828-р затвердив концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 роки. Вже майже половина строку дії програми вичерпана, але все чого спромоглися – створили окреме міністерство молоді та спорту.

Наприкінці минулого тижня новий голова Запорізької обласної ради Віктор Межейко скликав нараду саме з питання бюджетного фінансування сільського спорту. Головним приводом для наради послугувала сумна новина, що Міністерство АПК повністю припинило й до того скудне фінансування національного флагману сільського спорту ВСТ «Колос».

Керівник обласної федерації ВСТ «Колос» Анатолій Земляков знов підняв питання про кошти на утримання фізкультурно-спортивного товариства в 2014 році. Нічим не зміг потішити його Голова Запорізької облради В. Межейко, -  «Ми обома руками за спорт на селі. Але можливості обласного бюджету не безмежні. Ми повинні раціонально витрачати кошти громади». Добре, що хоч не відмовив «з порогу». Обіцяв розібратися в цьому питанні, перш ніж виносити його на розгляд депутатського корпусу та попросив А. Землякова «детально описати механізм фінансування цього фізкультурно-спортивного товариства в інших регіонах України». Мовляв подивимося, як воно у людей, на якому місці знаходимось ми, тоді й визначимо пріоритети. Трохи додає оптимізму той факт, що Віктор Іванович Межейко в спорті людина далеко не нова. Добру половину свого життя присвятив адмініструванню ФК «Металург», тож має симпатизувати фізкультурі і спорту. На користь цього служить і та обставина, що першу нараду провів саме за спортивною проблематикою. Тобто далеко не безхмарна ситуація довкола сільського спорту стала предметом прискіпливої уваги Запорізької обласної ради.

В цьому сенсі варто нагадати ще радянський досвід. Почнімо з низової ланки — колективів фізкультури. Колись у районі їх було 30—40, платили членські внески, матеріально допомагали колгоспи й радгоспи. А після того, як їх бездумно розвалили, спортом почали опікуватися сільські ради. Гучно сказано, бо там завжди бракує коштів. У результаті — село на мілині. Немає секцій, нема де тренуватися, діти зростають кволі, нерозвинені фізично. А що вже говорити про людей середнього та старшого віку. І тут тепер єдина надія на фондоутримувачів. Для нас це районий, обласний і державний бюджет. А головне – бажання посадовців опікуватись потребами села і, в першу чергу, рятуванням сільської фізичної культури.

Та нам же багато і не треба. Михайлівська спортивна громада, як вже бачимо, має значний потенціал і готова рухатись вперед навіть за самого скудного фінансування з боку держави. Але зараз зіткнулися з невеликою, але непереборною проблемою. Зараз кількість спортивних колективів та щільність графіку спортивних змагань явно перевищують можливості керівників команд, громадських тренерів та керівництва сільради. Дайте нам хоч ставку спортивного організатора, як то колись і було. Хай людина має можливість по вісім годин на день займатися вже куди немалою сільською спортивною інфраструктурою. Оце і буде першою значною допомогою. А люди у нас є. Ще й які люди!

Вишинський Вадим, голова Михайлівської сільської ради Вільнянського району

vvblog.pzv.zp.ua,

mira.zp.ua

You have no rights to post comments