Ліфтом із другого поверху готелю "Київ" спускається колишній народний депутат, один із польових командирів помаранчевого майдану 57-річний Володимир Філенко. Він із цигаркою, у светрі з оленями. Йде на вулицю на перекур.

— Піднімайтеся нагору. Там за колоною в ресторані спитаєте "столик Пилиповича", — каже.

Повертається за кілька хвилин. Просить принести каву.

— Сьогодні був на Байковому кладовищі. Друга Саші Ємця (колишній народний депутат України. — "ГПУ") немає 12 років. І Жені Кушнарьову (колишній мер Харкова, глава Адміністрації президента Кучми і народний депутат. — "ГПУ") виповнилося б 60 років. Тому пропоную випити вина за упокій.

Помічник Володимира Пилиповича приносить пляшку білого французького вина. Офіціант розливає в келихи.

— Прикрути нам телевізор, будь ласка! — вигукує Філенко бармену. Той приглушує звук. Володимир Пилипович розповідає про ресторан. — Я тут 23-й рік. Уже мала б бути меморіальна табличка. Коли виходжу звідси, то кажу швейцарам: "Бережіть готель. Тут класна точка обстрєла". Якщо піднятися на 20-й поверх, то видно всі ключові будови — Кабмін, Верховна Рада, Адміністрація президента. А цей столик мій і Тараса Стецьківа. Недавно сиділи тут і говорили, що ключовим завданням, у парламенті ми чи ні, є звільнення України від Партії регіонів.

Якою має бути тактика опозиції по зміні влади?

— "Батьківщина" нічого, крім "Юлі — волю!", не пропонує. Якщо замкнуться в цій тематиці й паралельно не поставлять у широкому розумінні "Банду — геть!" — нічого не вийде. Опозиція не тільки має критикувати роботу влади, а й пропонувати альтернативу.

Опозиції це вдається?

— Ні. Її завдання — повернути мораль у політику. Як мінімум, мають показувати рівень життя, що відповідає задекларованим доходам. Цим грішать і лідери опозиції, і рядові члени. Навіщо одягати годинник за 20 тисяч доларів, як у олігархів (нардеп від "Батьківщини" В'ячеслав Кириленко прийшов у Верховну Раду із золотим годинником. — "ГПУ")? Не треба було одягати курточку майже за мільйон гривень (нардеп від "Батьківщини" Олександр Дубовой ходить у крокодилячій куртці за 85 тис. євро. — "ГПУ").

Чим опозиція відрізняється від влади?

— Щонайменше на словах обіцяє, що боротиметься з нею.

Опозиція мала би сформувати щось на зразок "Народної Ради", яка була в першому скликанні парламенту. Вона налічувала 126 депутатів, вони представляли широкий спектр опозиційних сил. Без довіри суспільства — ніяк. А керівники опозиції думають про 2015 рік і хто кого обскакає: Яценюк — Кличка чи Тягнибок — їх обох, і навпаки. Кожен із лідерів опозиційних фракцій, підлідерів, недолідерів думає: "Боротимуся і, якщо вийду в другий тур, переможу Януковича".

Але, при всіх антивладних настроях у суспільстві, йому нав'язується ідея: команда "регіоналів" сильна і відстрілюватиметься до останнього патрона. І це працює.

Коли чекати політичної відлиги?

— До президентських виборів — точно.

Нещодавно ви сказали про помаранчеву революцію, що "є відчуття недоробленої справи". Що конкретно треба робити?

— Такого Майдану, як 2004 року, не буде. Його не можна повторити. Але буде щось інше. Одна з причин, чому зараз люди сидять по домівках, — страх. Друга — майже немає політиків, як Михайло Горинь, В'ячеслав Чорновіл. "Шестидесятники" — це була глиба. Вони були готові до самопожертви, відмовлялися від земних благ, сиділи по тюрмах. На чому провалився Ющенко і Майдан? Не встояв перед спокусою багатства.

Юлія Тимошенко була готова до самопожертви?

— Тимошенко замість того, щоб міняти систему, хотіла її очолити. Це її ключова помилка. Хоча при ній не було б такого бєспрєдєлу, як зараз. Вона йшла по висхідній і змінювалася, лавірувала: то "ширка", то "не ширка", то Медведчук, то Конституція. У мене таке відчуття, що в якийсь момент Юлія Володимирівна могла психонути й піти на самопожертву. Можливо, не встигла.

Як вона мінялася з роками?

— Уперше я побачив Тимошенко, коли вона зайшла в парламент у супроводі Павла Лазаренка. Цей спогад не стирається, — усміхається. — Коли Юля з бізнесу подалася в політику, то проявила себе серйозним гравцем. Пройшла акцію "Україна без Кучми", Майдан. Якби Тимошенко виграла президентські вибори, то в Україні все було інакше. Вона створювала б систему певного перерозподілу багатств — від олігархів до народу.

У Тимошенко відбулася переоцінка цінностей?

— Не маю відповіді на це запитання. Перед парламентськими виборами спілкувався з нею "малявно", через адвокатів. Ключовим було створення Об'єднаної опозиції. Але вийшла недоопозиція. Друге: ми сказали, що списки на розсуд громадськості треба оприлюднити завчасно — ще в березні. Щоб виборець був дотичний до процесу. Тоді б перемогли. Але таке завдання на виборах не ставилося. Завдання було — атакувати 2015 року, під час президентської кампанії, тобто з опозиції.

Хто конкретно винен у тому, що опозиція програла парламентські вибори?

— Головну відповідальність завжди несуть лідери.

Опозиція на виборах обіцяла: "Ми їх зупинимо". Чому не вдається це втілити?

— Немає відповідності між сказаним і зробленим. Вони ж не брали участі у сільських бійках. Там є правило: якщо хочеш ударити, не кричи "вдарю". Мовчки бий. Найдужче у вуличних бійках кричить той, хто боїться.

Чому опозиція вже зараз не доносить до суспільства свою програму реформ, бачення виходу країни з кризи?

— Програми пішли далі, аніж їхні носії. Немає політичної волі здійснити їх на практиці. Багатьох лідерів та недолідерів опозиції вразила "бацила" — використати політику для заробляння великих грошей. "Ліки" є у Володимира Висоцького: "Другие придут, сменив уют на риск и непомерный труд, — пройдут тобой не пройденный маршрут". Це буде молоде покоління, яке врахує минулі досягнення та помилки. Але є велика проблема. Опитування показують, що 50 зі 100 молодих українців хочуть виїхати за кордон.

Минає друга година розмови. Філенко проситься на перекур.

Якщо Юлія Володимирівна вийде з ув'язнення, чи її фізична форма дозволить бути повноцінним лідером опозиції?

— Припускаю, можуть бути проблеми з фізичною та моральною втомою. Але списувати її рано.

За заявами Тимошенко ви бачите її зростання?

— На жаль, не бачу. Може, це одна з причин, чому люди не опираються. Рейтинг Тимошенко є не стільки "за", як — "проти" Партії регіонів. Її електоральний потенціал — до 25 відсотків. Серед них 10-12 відсотків — це її фан-клуб, інша половина — ті, які вважають Юлю кращою за Януковича, і що вона успішніше за Яценюка, Кличка і Тягнибока справиться з функцією перемогти нинішнього президента.

Припустимо, Тимошенко до президентських виборів лишиться за ґратами. Як Кличку, Тягнибоку та Яценюку домовитися про єдиного кандидата?

— Складне запитання. Януковича, який падає від кинутого в нього яйця, перемогти нескладно. Він — це верхівка айсберга. Всередині влада загниває, звужує систему заробітчанства до "сім'ї" президента. Самі себе заганяють у обложену фортецю. Але фортеці рано чи пізно падають. Всередині Партії регіонів зростатиме невдоволення. Найближчим часом будемо свідками появи ультраопозиціонера а-ля Хорошковський. Це зіграє проти Януковича. Але чи на користь опозиції — незрозуміло.

Хорошковський має президентські амбіції з 1995 року. Знаю це з приватних розмов часів Народно-демократичної партії. Хоча, коли в людини багато грошей, вона може думати, що простіше найняти президента.

Петро Порошенко, перш за все, націлений на вибори мера Києва. Якщо опозиціонери не виставлять єдиного кандидата, він може виграти. А далі задуматись і про посаду президента.

Янукович продовжуватиме балансувати між Європою і Росією до 2015 року?

— Він хоче передати владу у спадок. Ми хіба не розуміємо, що Янукович — уже не президент? Реально керує його старший син Олександр. Молодшому Вікторові цікавіше на автогонках. А Саша Янукович кадри розставляє. Його тато — нерукопотисканий президент: як на Заході, так і Сході. Народу він боїться. Парламенту — теж. Від журналістів тікає. А старший син використовує момент, складає "качанчик до качанчика". Зараз йому треба гроші. Потім — влада. Він ставить своїх людей для захисту своїх капіталів.

Філенко дивиться на годинник. Каже, що мусить за 10 хв. бути в іншого екс-нардепа Павла Жебрівського.