«Дорогі друзі, не приїжджайте в Бразилію на чемпіонат -2014. Наша влада витратила мільярди на будівництво стадіонів, які повинні коштувати вдвічі дешевше, які не принесуть жодної користі населенню, не підвищать рівень життя», - такими плакатами зустрічали іноземців бразильці. І цим, в принципі, все сказано. Як це знайомо нам, українцям? Правда?
Ця стаття - дослідження однієї корупційної схеми, яке демонструє, що в будь-якій великій корупційній афері в Україні ери Януковича закладений інтерес власне Віктора Федоровича. Ця стаття - одне з багатьох досліджень на цю тему.
В будь-якій цивілізованій країні цього достатньо, щоб громадськість вийшла на акції протесту. Коли вже нарешті і українське суспільство злізе з пальми?
Автор згадала про пальми та банани, щоб почати розповідь з прикладу Бразилії. Щоправда, йтиметься не про бразильський експорт бананів, а про футбол. Як відомо, немає другої такої схибленої на футболі країни, як Бразилія. Тому цього літа сталося щось неймовірне, мешканці найбільших міст південноамериканської країни піднялися на масові акції протесту проти проведення Чемпіонату світу з футболу -2014. Протести спалахують до сих пір. Чому бразильці, які з таким нетерпінням чекали на цю подію, стали її ворогами?
Фото: протести у Бразилії
«Дорогі друзі, не приїжджайте в Бразилію на чемпіонат -2014. Наша влада витратила мільярди на будівництво стадіонів, які повинні коштувати вдвічі дешевше, які не принесуть жодної користі населенню, не підвищать рівень життя», - такими плакатами зустрічали іноземців бразильці. І цим, в принципі, все сказано.
Як це знайомо нам, українцям? Правда?
«Нам не потрібен чемпіонат світу - нам потрібні гроші на лікарні та систему освіти», - ще одне гасло, яке популярне на акціях протесту в Бразилії.
Як це актуально для України? Правда?
Проте є різниця між нами і Бразилією, і вона не робить нам честі. Ми на відміну від Бразилії - бананова республіка, в найгіршому розумінні цього слова. Адже українці виявилися байдужими і жодним чином не виступили проти безпрецедентного дерибану державних коштів під прикриттям Євро.
Хоча автор впевнена: Євро-2012 в контексті розкрадання та збитків буде звучати не одне десятиліття.
І тут треба зауважити, що найбільше коштів в темі «Євро-2012», шириною з річку Амазонку потекли наліво в останні два роки, коли Президентом країни став Віктор Янукович. А так, як новий Президент лише за півроку встановив в країні свою монопольну владу, це не могло відбуватися без його відома та інтересу.
Щоб у цьому переконатися, пропоную ознайомитися з дослідженням однієї брудної оборудки з коштами «Євро».
Тільки в Україні виробляють тролейбуси, щоб возити не людей, а героїн
Почнемо дослідження з двох документів, які є у автора і які стосуються підготовки країни до прийняття Євро-2012.
Перший документ: це лист до Львівської обласної прокуратури колишнього головного конструктора Львівського автобусного заводу, голови Ради Ветеранів ЛАЗ у Яреми Скоропада.
Пан Скоропад вимагав від прокуратури розібратися, чому раптом вдвічі збільшилася ціна тролейбусів, які ЛАЗ виготовляв для Євро-2012.
До речі, містам, що приймали Євро, транспорт цього заводу був нав'язаний урядом. Висока ціна також була спущена «згори», адже ЛАЗ зазвичай перемагав на неконкурентних тендерах з одним учасником.
Також Ярема Скоропад вимагав від прокуратури розібратися, чому незважаючи на очікуваний ріст рентабельності виробництва після підвищення ціни, працівники ЛАЗу вже багато місяців сидять без зарплати.
Цей лист датований 2012 роком. Нині ситуація на заводі ще гірша: людей змушують звільнятися за власним бажанням, окремі підприємства в структурі ЛАЗу банкрутять, щоб не платити борги перед пенсійним фондом за газ та електроенергію.
ЛАЗ повністю лежить, і це при тому, що під час підготовки до Євро-2012 завод ходив у пестунчиках уряду, виграв державні тендери на 1 млрд 400 млн грн.
Фото: тендер ЛАЗу
Другий важливий документ, що потрапив в розпорядження автора, був підписаний міським головою міста Донецька Олександром Лук'янченком.
У листі мер Донецька обурювався, що 18 нових трамваїв та тролейбусів отриманих з ЛАЗу, мертво стали в перші ж місяці експлуатації. Інший транспорт також неякісний, «щоденно до 30 автобусів і тролейбусів не виходять на маршрути міста через технічні поломки, що викликає справедливі скарги мешканців міста». Обурення мера можна зрозуміти, адже Донецьк виконуючи державну програму оновлення громадського транспорту до Євро-2012 був змушений купити продукцію ЛАЗу майже на півмільярда грн.
Підтвердження словам Олександра Лук'янченка можна знайти також у справі № 910/8530/13, яка розглядалася Господарським судом міста Києва 23.07.13. Та справа нас знайомить з сумною історією поламки двигуна у ЛАЗівського автобус а після лише двохмісячної експлуатації на маршрутах Донецька. «В акті була зазначена причина несправності - використання болтів кріплення гасителя коливань до колінчатого валу, не передбачених заводом виробником», - йдеться у матеріалах справи.
Про це саме неодноразова говорила і львівська влада. У мерії Львова принципово відмовилися від ЛАЗівських тролейбусів після купівлі ЛАЗівських автобусів, чиновники емоційно заявили, що машини ЛАЗу від народження - «трупи», адже під час зборки на заводі активно використовують дешеві китайські запчастини.
Отже, транспорт, який виробляв ЛАЗ під «Євро», був найгіршої якості, зате коштував містам неймовірні гроші.
Зокрема, автор в документах тендерів знайшла підтвердження словам голови ветеранів ЛАЗу Яреми Скоропада про те, що заводська вартість транспорту виросла майже вдвічі, як тільки ЛАЗ отримав велике державне замовлення під «Євро-2012».
Наприклад, в тендері кінця 2009 року 12-метровий тролейбус ЛАЗу коштував 1,3 млн грн. А для Євро-2012 ЛАЗ підвищив ціну до 2.2 млн грн.
Звичайно, з 2009 року відбулося подорожчання енергоносіїв, однак навіть це не виправдовує такий високий стрибок цін, тим паче, що йшлося про велике замовлення
Ще красномовніша ситуація з двохсекційними тролейбусами.
Тут можна прочитати новину про тендер тролейбусів для «Київпанстрансу» в кінці 2009 року і порахувати, що на той момент ультрасучасний двохсекційний тролейбус з низьким рівнем підлоги виробництва Львівського заводу коштував 2, 6 млн грн.
З того часу не минуло і двох років, коли в 2011 місто Донецьк купив двохсекційні тролейбуси ЛАЗу за 4,5 млн грн. штука.
Формально такий стрибок цін можна пояснити додатковими 80 сантиметрами довжини тролейбусу для Донецька.
Проте, що ж тоді виходить? Додаткові 80 сантиметрів для донецького тролейбуса коштують мільйон? Маячня!!!
Насправді, такий розбіг цін пояснюється одним - неймовірними відкатами, які мали місце в усіх сферах закупівель в програмі підготовки до Євро, і закупівля комунального транспорту не стала тут винятком.
Сумно, адже роздеребанені через ЛАЗ державні кошти могли істотно поліпшити ситуацію з громадським транспортом у всіх великих містах України, за умови їх ефективного використання.
Наприклад, як це зробив Львів, який для "Євро-2012" купив "б/у" транспорт іноземного виробництва.
«Йому по 15 років, але ми залишилися задоволені», - розповів начальник управління транспорту Львівської міської ради Андрій Білоус, -Він не ламається, як автобуси ЛАЗУ, які ми були змушені були купити раніше, за ціною на 20-30% вище, аніж коштують аналогічні нові моделі в іноземного виробника".
До того ж, транспорт, що купив Львів, замість «лазівського» в 13 разів дешевший. Взагалі, мерії міст України зазвичай хвалять б\у транспорт, який купується за 100-300 тисяч грн. за одиницю і який служить краще ніж нові та дорогі машини ЛАЗу.
Вітчизняний виробник заслужив лиху репутацію, тому що виробництво транспорту у програмі підготовки до Євро-2012 було для заводу лише побічним продуктом, як скажімо виробництво кастрюль на танкових заводах в радянські часи. А головна діяльність ЛАЗу полягала в …розкраданні державних коштів. Так зокрема стверджує депутат попереднього скликання Володимир В'язівський, який займається проблемами працівників ЛАЗУ.
Чому для цього був вибраний саме ЛАЗ? Все дуже просто - послуги власника заводу російського громадянина Ігоря Чуркіна певно дешево коштують і за репутацію заводу він не переживає.
Адже Чуркін - особа доволі специфічна. За ним, як за кометою, тягнеться хвіст різноманітних кримінальних скандалів. Це і відшкодування липового ПДВ і невиплата зарплати працівникам ЛАЗу, неповернення кредитів банкам тощо. Так, принаймні, свідчать відкриті джерела. А чого лише варта цитата з впливової газети «КоммерсантЪ Украина» за 2008 рік: «Работники Чопской таможни якобы обнаружили кокаин и марихуану в корпусах кондиционеров, предназначенных для установки на новых автобусах, которые производятся ЗАО «Завод коммунального транспорта» (бывший ЛАЗ)».
Ця інформація не була офіційно підтверджена, проте весь 2008 рік Ігор Чуркін, затриманий за поданням українського Інтерполу, провів у в'язниці Сербії.
Також Генпрокуратура розслідувала, що викуп акцій ЛАЗу фірмами, близькими до Чуркіна, відбувся за гроші здобуті злочинним шляхом. В 2005 році згідно вироку по цій справі терміни ув'язнення строком на 5 років отримали четверо осіб, які організовували відчудження ЛАЗу в інтересах Чуркіна. Тоді ж Господарський суд міста Києва постановив повернути фонду державного майна акції ЛАЗу, однак рішення суду не було виконано.
Чому його не виконає нинішня влада, яка жорстко контролює всі державні інституції? Певно тому, що вигідніше тримати Чуркіна на гачку і перетворити ЛАЗ на велику пральню коштів.
Ось нарешті ми дійшли до головного питання: хто заробив на продажі громадам міст, що приймали Євро-2012 дорогого та неякісного комунального транспорту?
Що спільного між ЛАЗом і Вишками Бойка?
Під час підготовки до чемпіонату з футболу Львом ширилися чутки, що ЛАЗ отримав державне замовлення, тому що Чуркін поділився з тодішнім міністром інфраструктури Борисом Колесніковим акціями «ЛАЗу». Борис Колесніков справді лобіював участь ЛАЗу в тендерах з одним учасником.
Однак автору трапилася цікава деталь, яка може свідчити, що Чуркін з Колесніковим лише виконавці, які відмивали на ЛАЗі кошти для третьої особи.
Що особливо вражає, ця деталь об'єднує тему дерибану коштів Євро-2012 з грандіозною оборудкою з коштами НАК «Нафтогаз України».
Ця «деталь» зветься -британська фірма VERYLUX COMPANY LLP. В Україні ця фірма мала серйозний бізнес. В 2011-2012 році вона виграла державні тендері на суму - 1 млрд 228 млн грн. За ці кошти фірма продала «Чорноморнафтогазу» два буксири та два судна підтримки, що обслуговували славнозвісні «вишки Бойка» - плавучі платформи для видобутку нафти та газу в Чорному морі.
Як відомо, ті скандальні вишки була закуплені у фірм посередників за ціною, що майже вдвічі перевищувало заводську. Як встановив автор, VERYLUX COMPANY LLP продав Україні судна за ціною, яка також майже вдвічі перевищувала заводську. При чому різниця була доволі істотна, зокрема буксири були куплені за 60 млн доларів штука, хоча в цей самий час завод виробник продавав аналогічні за 35 млн доларів штука.
Отже «відкати» в тендерах з буксирами, були на рівні з відкатами в тендерах на львівські тролейбуси.
Проте це не єдине спільне між «вишками Бойка» та «тролейбусами ЛАЗУ».
Справа в тому, що за кілька місяців до того, як продати «Чорноморнафтогазу» кораблі, згадана автором фірма VERYLUX COMPANY LLP відіграла роль доброї феєю для львівського автобусного заводу.
Серед наказів мінекономіки за 2010 рік можна знайти документ під назвою « Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, застосованої до ЗАТ "Завод комунального транспорту". В цьому документі підписаному в.о. міністром Максютою є слова про те, що компанія «Verylux Company LLP» надала гарантійні листи для ЗАТ «Завод комунального транспорту» і це стало підставою для зупинення спецiальної санкцiї - «iндивiдуального режиму лiцензування зовнiшньоекономiчної дiяльностi» - заводу, відомого в народі, як «ЛАЗ». Адже ЗАТ «Завод комунального транспорту» - клон «ЛАЗу», те підприємство числиться у сертифікатах на транспортні засоби, як виробник.
Санкції були застосовані тому, що ЛАЗ в попередні роки був неодноразово пійманий на липовому відшкодуванні ПДВ. Однак заводу, щоб прийняти участь в мільярдних державних тендерах треба було подумати про репутацію.
Тому у вересні 2010 року, за два місяці до першого жирного тендеру ЛАЗу, СВОЯ фірма Verylux Company LLP надала гарантійні листи, щоб підчистити репутацію заводу, що за вибором Бориса Колеснікова мусив формально стати головним постачальником громадського транспорту під ЄВРО-2012, а реально «пральнею» коштів.
Через 4 місяці ця сама СВОЯ фірма Verylux Company LLP вже «дерибанила» кошти «Нафтогазу» в темі «вишок Бойка». Оце розмах!
Хто ж власник фірми Verylux Company LLP, яка прийняла пряму участь у двох великих корупційних проектах ери Януковича.
На це питання виявилось не важко знайти відповідь.
Екскурсія в британські реєстри, які привели автора на кримську дачу Януковича
Автор звернулася в британській державний реєстр і отримала реєстраційні документи Verylux Company LLP. Там само автор замовила і отримала реєстраційні документи фірми під назвою «Roadfield capital LLP».
Остання в момент корупційних оборудок була кінцевим власником «будиночку Януковича» в Криму під Масандрою.
А тепер автор пропонує читачам порівняти, фрагменти реєстраційних документів двох фірм.
Фрагмент реєстраційних документів фірми, що є кінцевим власником кримської дачі Януковича
Фрагмент реєстраційних документів фірми, що «рятувала» ЛАЗ та дерибанила кошти «Нафтогазу».
І тут не може бути різних думок! Ці фрагменти, як сіамські близнюки. Дві фірми мають спільну адресу в британському містечку Кардіф, спільних засновників і директора, документи заповнені одним почерком і мають однакові підписи. Нарешті дві фірми були створені в один день 28 лютого 2008 року, так само одночасно протягом 3 років в їх документи вносилися однакові зміни, поки в 2012 після скандалу з вишками та буксирами корупціонери не почали плутати сліди і не розселили фірми на два різних офшорних острови.
До того часу у двох фірм була лише одна єдина відмінність - остання цифра ідентифікаційного коду. У «Verylux Company LLP» - ОС 335307 і «Roadfield capital LLP» - ОС 335303.
Правда вражає! Це може свідчити тільки про одне: у двох фірм-спільний власник.
Тобто фірма, яка готувала ЛАЗ до дерибану коштів по темі «Євро 2012», яка вкрала гроші «Нафтогазу» має одного власника з фірмою, що є кінцевим власником приватної дачі Януковича в Криму.
Хто ж тоді власник двох фірм? Відповідь напрошується сама собою -Янукович.
Хтось може зауважити, що на британській адресі реєстрації цих двох афільованих фірм зареєстровано сотні інших підприємств. Це правда. Що, директори-засновники - фіктивні, ті самі прізвища можна зустріти в реєстраційних документах інших фірм світу, що фігурували у брудних корупційних скандалах. Це теж правда.
Однак згадані автором фірми все-таки власність однієї особи. Бо неможливий такий збіг, що серед сотні тисяч підприємств Великобританії дві не пов'язані між собою структури, що мають діяльність в Україні були зареєстровані одночасно з ідентичними даними, суто випадково. І навіть якщо це тільки випадок, то геть не можлива повторна випадковість, коли в реєстраційні документи двох фірм кілька раз поспіль вносилися одні і ті самі дані в один і той самий день, як на опублікованих вище фрагментах. Це свідчить, що у двох фірм «Verylux Company LLP» та «Roadfield capital LLP» таки один власник.
І звати його - Віктор Янукович. Адже автор має ґрунтовні докази, що одна з тих фірм Roadfield capital LLP в момент описаних вище корупційних схем була кінцевим власником дачі Януковича в Криму.
Про це свідчить той факт, що в ті часи Roadfield capital LLP володіла 99.9 % долею (53 млн грн.) в українській будівельній компанії «Київтехнопромбуд».
В ті самі часи «Київтехнопромбуд» був єдиним власником ТОВ «Пансіонат сімейного типу», його доля в грошовому еквіваленті становила 31 млн. грн. З цього можна зробити висновок, що британська фірма була кінцевим власником активів ТОВ «Пансіонат сімейного типу».
А якими активами тоді володів «Пансіонат»? Частиною санаторію «Чорноморський» в якому розташований гарненький будиночок відомий в народі, як «Чайний будинок», або «Дача Януковича». Плюс - 2 га землі, який в 2008 році уряд Криму передав цій фірмі. Попередньо на тому наділі знаходилися виноградники Магарача.
Минулого року заради душевного спокою власника «Пансіонату сімейного типу» також були зруйновані будівлі винзаводу Південнобережного, який знаходився по сусідству. З його території проглядалося подвір'я «Дачі Януковича», а для власника «Пансіонату» це було неприпустимо. Отож не зважаючи на протести працівників заводу під знос пішло все, навіть старовинні підвали, побудовані понад 180 років тому, в яких зберігалася унікальна наукова колекція вин Національного інституту винограду і вина Магарач (НІВіВ). Нині на місці заводу - пустир. Колекція лози навколо по-варварському засушена. Автор була в тих місцях в цьому році в період дозрівання винограду. Експериментальні плантації на 30 га кучерявилися пожовтілим листям, з-під якого визирали нещасні дрібні виноградинки. Місцеві жителі блукали між лозами вибирали кращі грона. Звичайно, виноград був засушений умисне. Не здивуюся, якщо ті землі невдовзі будуть приєднані до «Пансіонату сімейного тип».
Окрім «Пансіонату сімейного типу» колишнім санаторієм «Чорноморський» також володіє підприємство - «Дельфін-2001». Згідно бази податкової згаданий нами «Київтехнопромбуд» ( який був заснований британською фірмою) Roadfield capital LLP був власником володіє чверті ТОВ «Дельфін-2001» (25 млн.грн). З цього можна зробити висновок, що Британська фірма Roadfield capital LLP є кінцевим власником всього маєтку під Масандрою, що носить назву «Дача Януковича».
Певно, на «Дельфін-2001» оформлений другий прибережний будинок маєтку та ангар для яхт, які розмітилися на пляжі, що має майже кілометрову протяжність.
Автор намагалася сфотографувати ті об'єкти з моря. Поклала телефон в літрову скляну банку накрила кришкою, щоб не промок та стрибнула в море. Проте, виявилося, що вересневий шторм приніс холодну 16-ти градусну воду. В такій довго не поплаваєш, тому близько до об'єкту підібратися не вдалося, отож «сорі» за поганенькі фото пляжної інфраструктури так званої «Дачі Януковича».
І нарешті дійшла черга до пояснень, чому Масандрівський маєток, знаний в народі, як дача Януковича автор безапеляційно називає власністю Віктора Януковича.
Аргументів багато. Автор приведе лише деякі з них. Зокрема, «Пансіонат сімейного типу» зареєстрований в Донецьку за юридичною адресою Панфілова, 12. Цю саму юридичну адресу в часи організації описаних вище корупційних оборудок мали відомі фірми сина Януковича. Зокрема, «МАКО». А в 2007 році директором «Пансіонату» був Павло Літовченко, який в той же час був директором фірми «Танталіт» - номінального власника «Міжгір'я».
Бананова республіка без бананів
Це лише одна детально розібрана мега-корупційна схема, а скільки їх ще?
Виглядає на те, що інтерес сім'ї Януковича нині присутній у більшості, якщо не всіх великих корупційних оборудках з державними коштами.
А якщо якась одна родина в країні неймовірно збагачується, відповідно біднішими стануть всі інші. Біднішими стають і мільярдери, і мільйонери, і звісно ті, що живуть на одну зарплату. Чому ж тоді українське суспільству байдуже?
А ось в Бразилії все інакше. Бразильці вважають, що з 13 млрд доларів, витрачених на підготовку до чемпіонату світу, чиновники розікрала половину. І суспільство не залишилося до цього байдужим. Нещодавно на акції протесту піднялися вчителі та медики з вимогами підвищити їм зарплати, мовляв, якщо в країні є гроші на розкрадання, то мусять бути і на зарплати.
І треба сказати, бразильці вже дечого добилися. Після масових народних виступів влада знизила ціну на проїзд комунальним транспортом, президент країни Ділма Русеф пообіцяла направити 100% прибутку від держаного добутку нафти в систему освіти. І що найголовніше, стривожені народним гнівом державні злодії Бразилії тепер змушені зменшили свої апетити по розкраданню коштів чемпіонату.
А українці не бажають впливати на владу, тому не дивно, що у нас так розкочегарилася корупція, що лише на підготовку до Євро-2012 Україна витратила державних коштів порівнянно з Бразилією. Офіційно лунала сума в 10 млрд доларів. Її назвав голова підкомітету з підготовки до Євро-2012 депутат-"регіонал" Олександр Зац у квітні 2012, тобто ще до початку Євро. Тобто ця сума не остаточна, і не факт, що не применшена.
Отже, витрати України на Євро-2012 порівнянні з витратами Бразилії на чемпіонат світу, це при тому, що Україну не зрівняти з Бразилією за розміром державного бюджету, за рівнем ВВП, до того ж, половина тягаря прийому Євро-2012 лягла на плечі сусідньої Польщі.
А все тому, що Україна - бананова республіка, в гіршому її варіанті. Адже влада безбожно краде, громадянськості на те байдуже, так ще й банани не ростуть.
Тетяна Чорновол, censor.net.ua
Комментарии
RSS лента комментариев этой записи